- Отже, хлопці мої, бандерівці, петлюрівці, козаки та сердюки, січові стрільці та інші молодці - ваш час настав! Рушайте на валку велику, звільняйте землю українську, повертайте села та міста наші до Неньки. Пильнуйте лишень, аби занадто не розігнатися та кордон не проскочити. Бо ми – не загарбники, а визволителі, нам чужого не треба, а свого – не подаруємо. Крокоооом... руш!
Читайте: Турчинов назвав завдання України в АТО
Загукали тоді козаченьки: "Слава!", розвернулися на Схід тай заходилися землю українську від ворога звільняти. Крок за кроком, кілометр за кілометром, село за селом, місто за містом – поверталися до Неньки, майоріли над ними жовто-блакитні знамена. І звільнили все, і повернулися по домівках, і зажили спокійно та щасливо.
І заповіту Пасторового не забули – впильнували, догледіли, кордону не проминули. Зупинилися точнісінько, не доходячи до Хайшеньвея, який донедавна Владивостоком називався, і до Хайланьбао, що раніш Благовєщєнськом був.
Бо нам чужого не треба.
("Коли нас в бій пішле товариш Пастор", збірка легенд та наказів РНБОУ"
Видавництво імені козака Мамая та моряка Попая)
Читайте також: Про курку і мафію. Італійська казочка про поважних істот від Діда Панаса