П'ятницю 13-те 2015 року пані Ірина запам'ятала на все життя: того дня бойовики обстріляли кафе у місті Щастя на Луганщині, де вона працювала. Жінка вижила, однак отримала числені опіки, їй ампутували ногу.
Читайте також: Скільки цивільних загинуло під час війни на Донбасі: дані ООН
З того часу із сином живе на валізах. Нині перебуває у київському Центрі реабілітації інвалідів. Може там мешкати до початку липня – поки не завершить навчання. А далі навіть не уявляє, куди податись, адже за плечима ні грошей, ні житла, ні роботи.
За 3,5 роки я жодного разу не була у домашній обстановці. Розумієте? Я 2,5 роки прожила в одній і тій же палаті!
– розповіла переселенка Ірина Посохова.
А це – Любов Кожура.
Переселенка Любов Кожура
Під час обстрілу у селі Лебединське на Донеччині загинули її онуки. Жінка ж отримала осколкові поранення. Спочатку переїхала до Дніпра, потім у Маріуполь.
Я квартиру знімаю зі своєю старшою дочкою, бо нам нікуди йти. У Лебединому постійно бухають (обстрілюють – 24 канал). А воно як вибухає, так у мене відразу ноги підкошуються,
– сказала переселенка Любов Кожура.
Ці люди і думати бояться, що могло бути, якби вони не покинули свої домівки. Мирне населення часто стає мішенню бойовиків.
Станом на 15 травня 2018 року наша місія зареєструвала понад 3 тисячі смертей серед цивільних осіб. Кількість тих, хто зазнав поранення – від 7 до 9 тисяч осіб,
– заявила голова Моніторингової місії ООН з прав людини Фіона Фрейзер.
Чи не кожен переселенець зі Сходу бідкається: проблем мають з мішок, а от вирішувати доводиться самотужки. Люди вже неодноразово звертались до чиновників, але віз і нині там.
"У цьому році ми виділяємо 47 мільярдів на відновлення будівництва доріг, 270 мільйонів на футбольні поля і 34 мільйони на житло для переселенців. Це просто для розуміння масштабів проблеми", – наголосив заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та ВПО України Георгій Тука.
Читайте також: День біженців: як за останні роки змінилося ставлення Заходу та США до мігрантів
Скільки точно в Україні переселенців з тимчасово окупаних територій – невідомо. Кожен день для них боротьба. Однак, рук не опускають.
Ми змусимо себе поважати. Змусимо! Тому що люди, з якими ми спілкуємося, вони взагалі не розуміють, вони не бачать наших проблем. Для нас головне зараз, щоб була медицина, протезування, реабілітація, житло. Та я можу купу проблем перерахувати!
– сказав голова громадської організації цивільних постраждалих у зоні конфлікту на Сході України Ігор Мирошниченко.
Тим часом місія ООН закликає уряд України запровадити механізми ефективного правового захисту та відшкодування шкоди жертвам конфлікту. Доки цього не станеться, українці з окупованих територій будуть і далі стукати у кожні двері в надії на допомогу.