Росія намагається набрати ще більше контрактників, щоб стримати наступ України та затягнути час. На загальну мобілізацію Кремль не сподівається, адже це призведе до жорстких політичних наслідків, вкрай небажаних для Владіміра Путіна, який готується переобратися на свій п'ятий президентський термін. Москва сподівається на допомогу Китаю, проте й у східного сусіда росіян зараз вкрай складна ситуація. Торговельна війна зі США призвела до скорочення виробництв, а водночас і до обмеження економічних можливостей Китаю. Про все це розповідаємо детальніше в традиційному огляді іноземних ЗМІ від 24 Каналу.

До теми Путін не виграв би війну на виснаження в Україні, – The Wall Street Journal

Видання The Washington Post підсумувало, що Європа робить, а чого ні, щоб забезпечити оборону України та свою власну. Деякі дані свідчать про те, що російська агресія проти України нарешті пробудила Європу від усіх ілюзій щодо Росії. Інші свідчать, що попри всі фінансові можливості та промислові потужності, європейський блок продовжує тонути у власній бюрократії, перекладаючи безліч оборонних функцій на Сполучені Штати.

Ініціатива, запропонована Естонією, стала історичним кроком та прямим закликом до розв'язання цієї проблеми для Євросоюзу, відомого своєю бюрократією, а не постачаннями зброї. Плани про збільшення військового потенціалу ЄС доповнюють спільні зусилля держав-членів щодо відмови від російських енергоносіїв та загальної підтримки України.

Той факт, що Фінляндія та Швеція порушили тривалу традицію нейтралітету та подали заявки на вступ до НАТО, ознаменував кардинальну зміну в поглядах європейців на Росію.

Натомість Європа має значні проблеми в галузі оборони, що деградувала протягом десятиліть після розпаду Радянського Союзу та перебуває в занепаді. Нещодавній щорічний звіт НАТО лише проливає світло на те, що оборонний прогрес більшості держав-членів просувається занадто повільно, попри їхні власні зобов'язання.

Наведемо деякі висновки зі звіту Альянсу:

  • Орієнтовний темп збільшення оборонних видатків країн НАТО минулого року на 2,2 відсотка був найменшим з 2015 року, що відображає бюджети, ухвалені напередодні вторгнення, яке спричинило найбільшу війну в Європі за останні сім десятиріч;
  • Жодна з найбільших економік континенту не досягла спільної мети Альянсу – виділяти щонайменше 2% ВВП на оборону, яка була поставлена дев'ять років тому після незаконного захоплення та анексії Криму Росією;
  • На Сполучені Штати припадає близько 54% сукупного валового внутрішнього продукту 30 країн-членів НАТО, але на них також припадає 70% загальних витрат на оборону. Окрім Сполучених Штатів, чиї витрати на оборону складають приблизно 3,5% ВВП, лише Велика Британія, Польща, Греція і країни Балтії перевищують 2-відсотковий поріг, якого всі члени Альянсу домовилися досягти до наступного року.

Яскравим прикладом розриву між заявленими намірами та поточними діями стала обіцянка німецького канцлера Олафа Шольца, яку він зробив через кілька днів після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Берлін пообіцяв витратити додаткові 100 мільярдів євро на оборону протягом наступних чотирьох років, але навіть Німеччина, яка є 4 економікою світу та промисловим двигуном Європи, не вкладається в заявлені терміни, які так гостро відповідають потребам України.


Захід почав активне постачання техніки в Україну / Фото Генштабу ЗСУ

Західні аналітики вважають, що в тому випадку, "якщо ЄС може спільно закуповувати боєприпаси, немає жодних причин, чому він не може зробити аналогічні кроки для спільного придбання артилерії або для збільшення виробництва танків Leopard".

Пробудження континенту було надто повільним, а його колективні зусилля із забезпечення власної безпеки та безпеки України – надто млявими. Фінансування ЄС артилерійських снарядів є відповіддю на гостру нагальну потребу, яку Європа справедливо вважає такою, що відповідає її власним інтересам, враховуючи її надмірну залежність від США, а також майбутнє, в якому Вашингтон може перемикнути свій стратегічний погляд на Китай.

Попри те, що Європа чітко бачить загрозу, проблеми в її довгостроковому плануванні, можливостях і стратегії залишаються. У сьогоднішніх умовах це неприпустимо.

Росія прагне отримати ще 400 тисяч новобранців, але побоюється, що нова хвиля мобілізації стане політично непопулярною, пише видання Bloomberg. У Кремлі відмовились від планів подальшого наступу в Україні цієї весни після того, як не змогли завоювати значних позицій, і зосередились на тому, щоб призупинити новий наступ України, який, як очікується, незабаром почнеться.

  • Основна ставка Кремля зараз полягає в тому, щоб "пережити" прихильників України в Європі та США, а для цього Путіну необхідно всіма силами запобігти великому контрнаступу України. На думку Путіна це зрештою може похитнути підтримку України серед союзників. Попри те, що серед кремлівських еліт безліч людей сумніваються у спроможності Росії перемогти, жорстко налаштовані співробітники спецслужб вважають цю війну екзистенційною для самої Росії, поділяючи думки диктатора.
  • Єдиною суттєвою перемогою для Владіміра Путіна став візит лідера Китаю Сі Цзіньпіна. Таким чином йому вдалося довести росіянам, що країна не перебуває у тотальній ізоляції, а також заручитися підтримкою Сі, який пообіцяв зміцнити зв'язки між Росією та Китаєм. У приватних розмовах кремлівські чиновники були оптимістично налаштовані щодо цього візиту, попри відсутність оголошених угод.

Китай публічно не взяв на себе зобов'язання надати військову допомогу, навіть коли російські війська намагаються просунутися вперед в умовах запеклого опору з боку України. За словами українських і західних офіційних осіб, майже всі 300 000 солдатів, мобілізованих восени, зараз перебувають на полі бою, але за останні місяці Росії не вдалося захопити жодного великого міста.

Тим часом Україна планує розпочати масштабний контрнаступ у найближчі місяці разом з військами, які щойно пройшли навчання в Європі та США, з використанням нещодавно поставлених танків, бронемашин та іншого озброєння. За словами американських чиновників, України може спробувати прорвати російські лінії і розірвати сухопутний шлях окупованою територією, який зараз з'єднує Крим з материковою частиною Росії.

У своїй спробі запобігти планам українського командування Росія вже розпочала масштабну кампанію з набору солдатів-контрактників. Регіональні чиновники отримали квоти на вербування і видають повістки потенційним добровольцям, щоб ті з'явилися на призовні дільниці, де їх агітують записатися на службу, повідомляють люди, знайомі з цими заходами. За їхніми словами, спочатку російська влада орієнтується на ветеранів і сільських жителів.


Російські мобілізовані відправляються на війну в Україну / Фото AP

Кремль вочевидь до цього не готовий, адже подібний крок може підірвати всю майбутню президентську кампанію Владіміра Путіна. Хоча Росія міцно тримає в руках політичну систему, чиновники побоюються, що мобілізація, яка поверне війну додому для мільйонів росіян, можуть ускладнити їхні зусилля, спрямовані на здобуття гучної перемоги на виборах.

Наприкінці минулого року Путін схвалив план збільшення чисельності російської армії до 1,5 мільйона людей з нинішніх 1,15 мільйона. Кремль планує реалізувати його до 2026 року. Попри це Росія сьогодні відчуває гострий дефіцит військової техніки. Українські урядовці бачать обмеження здатності Росії продовжувати боротьбу, оскільки її запаси озброєнь зменшуються, а санкції обмежують можливості їх заміни. Орієнтовно, Росія здатна вести цю війну максимум до кінця 2024 року.

Найбагатше місто Китаю сьогодні потерпає від падіння експорту з місцевих виробництв через напруженість у відносинах країни зі Сполученими Штатами, пише Financial Times. Тайванські виробники в Куньшані скорочують персонал і заробітну плату та виводять замовлення за кордон через геополітичні ризики.

Працівники одного з найбільших експортних хабів Китаю борються за роботу, адже глобальні економічні перспективи погіршуються, а проблеми з США підштовхують виробників переносити заводи за межі Китаю.

  • Однак компанії Куньшаня поступово скорочують витрати у відповідь на падіння експорту, який був основним рушієм економічного зростання Китаю під час пандемії. Такий регрес спостерігається протягом останнім п'яти місяців поспіль, починаючи з жовтня минулого року.
  • Високий рівень інфляції та похмурі економічні перспективи змушують західних покупців скорочувати замовлення. Погіршення ситуації в Куньшані відображає загальну картину тих викликів, з якими сьогодні стикається експортно орієнтована економіка Китаю.


Китайський експорт постраждав від падіння споживання у світі / Інфографіка Financial Times

На сьогодні загальна кількість робітників на китайських фабриках скоротилася, а компанії знизили погодинну оплату праці на третину та скасували прибуткові бонуси при вступі на роботу. Безліч виробництв почали відмовляти кандидатам старшого віку, оскільки зменшення обсягів замовлень призвело до надлишку робочої сили. Особливо відчутним це стало на тлі пандемії, коли заводи навпаки збільшували кількість працівників, щоби задовольнити високий попит.

Слабкість ринку праці посилюється тим, що тайванські виробники – найбільші роботодавці країни, переносять виробництво за межі Китаю, щоб обмежити свій вплив на напруженість у відносинах між Вашингтоном та Пекіном. Адміністрація Байдена намагається убезпечити ланцюги постачання критично важливої електроніки, подібно тієї, що збирається в Куньшані. США мотивують це питаннями національної безпеки, змушуючи американські компанії та їхніх союзників переносити виробництво в інші країни і обмежувати торгівлю з Китаєм.


Перші два місяці 2023 року показують, що через порти Шанхаю проходить менше суден / інфографіка Financial Times

Джеймс Гао, власник логістичної групи з Куньшаня, що працює з Foxconn і Pegatron (ще одним тайванським контрактним виробником Apple) заявив, що в першому кварталі 2023 року обсяги постачань скоротилися щонайменше на третину порівняно з попереднім роком.

Гао додав, що деякі з його тайванських клієнтів-заводів, які в основному обслуговують західні бренди побутової електроніки, почали розміщувати частину замовлень на підприємствах у В'єтнамі та Індії, оскільки геополітична напруженість спонукає їх до диверсифікації. Якщо раніше завод у Куньшані міг отримати замовлення на 10 мільярдів доларів від Apple або Dell, сьогодні він отримує всього 8 мільярдів, а решта йде до В'єтнаму.

Втім, цього притоку, ймовірно, буде недостатньо, щоб компенсувати дефіцит виробників, а водночас і робочих місць в Куньшані. Цього року місто очікує 1,1 мільярда доларів іноземних інвестицій, що набагато менше ніж 1,7 мільярда у 2022 році. Для тих, хто шукає роботу, картина залишиться похмурою. Прості китайці стикаються з нестачею вакансій і падінням заробітної плати. Надії на те, що настав кінець політики "нульового ковіду", поступово згасають, адже робітникам доводиться погоджуватися на набагато менші зарплати, щоб просто залишитися на роботі.