За даними джерел 24 каналу у розвідці, неймовірність захоплення Києва зрозуміли у вищому військово-політичному керівництві Росії, а також безпосередньо ті окупанти, яких закинули під українську столицю, звичайне населення РФ про це навіть не здогадується. Жителям немитої десятки років розповідали про нібито неймовірну велич російської армії.
Дивіться також "Ваньки більш нема, але тримайтеся: у Путіна придумали, як не сплачувати компенсацію за загиблих
Крім того, росіян впевнили у тому, що "України не існує", що всіх нас треба безжалісно знищити. Московські пропагандисти робили все, аби цей наратив став для населення аксіомою.
Зупинити потяг пропаганди дуже важко
- Фактично з моменту провалу путінського бліцкригу Скабєєва, Соловйов та інші нелюди кілька разів змінювали свою риторику. Їм довелося потроху пояснювати всій популяції, що Україна велика та накачана західною зброєю, що здобути швидку перемогу неможливо, а Кремль цього нібито й не хотів.
- Коли ж атакувальні здібності російських угруповань взагалі захлинулися, на провідних каналах почали розповідати про те, що "спецоперація триває успішно".
- Втім, як тільки російська делегація почала казати про скорочення військових дій на Київщині та Чернігівщині, з російських болот почувся неймовірне виття. Сотні тисяч нелюдів, які 24/7 дивляться Скабєєву, почали сковчати про необхідність вбивати українців без зупину.
- Крім того, велика кількість росіян кричить про зраду та вбачає у відступі загарбницьких військ програш Росії та Путіна. І це не просто так, адже розуміння того, що російська армія зовсім не є настільки величною, як їм казали, у населення нема.
- Як пояснити електорату московського фюрера, що взяття Києва є неможливим, у Кремлі не розуміють. Оскільки росіяни дуже бажають української крові.
Путін загнав себе у глухий кут
Завдяки трансляції політичних передач із відвертими закликами до вбивства українців рейтинги Путіна стрімко зросли. Однак це було на фоні "маленькой победоносной войны". Дозволити собі падіння симпатії з боку населення новий Гітлер не може. Тому військово-політичне керування Росії опинилося в глухому куті.
Путін має обрати, чи треба йому перекидати всі сили в напрямку Донбасу, або ж перезброювати залишки своїх армій та знову запускати їх у криваву м'ясорубку хоча б на Київщину та Чернігівщину. Втім, як би там не було, з військової точки зору загарбники можуть хіба що якимось неймовірним чином перегрупуватись та спробувати оточити столицю. Але це настільки малоймовірно, що подібну спробу слід розглядати хіба що як безглуздий штурм останньої надії. Так, нелюди цілком можуть закидувати ЗСУ та тероборону гарматним м'ясом, але ж при цьому за понад місць бойових дій військові не просто укріпили столицю, але й створили багато рубежів її захисту. Не слід й казати про те, що у випадку звільнення Бучі, Гостомеля та Бородянки захисники України вживатимуть такі ж саме заходи зі створення оборонних споруд та зайняття додаткових позицій для стримання рашистів у випадку нового наступу.
Тим не менш, розслаблятися та недооцінювати ворога не можна, оскільки він все ж таки має велику кількість гарматного м'яса та бажання знищити Україну. Бо як би там не було, 10, 50 чи 100 тисяч навіть ненавчених та не дуже мотивованих бійців можуть бути не тільки небезпечними для наших збройних сил, але й для мирних жителів. Та й ракет у Росії, на жаль, ще достатньо, як і бомб та авіації.