Курськ задає контекст: як друзі Путіна реагують на події в Росії

Тотальний ігнор ситуації

Оскільки, згідно з найвищою думкою, у Курську область вдерлися 1000 інсургентів, зокрема й – поляко-французів, з яких 400 були одразу вбиті, а решта поранені та розпорошені, то в регіоні нічого важливого до "повної нормалізації" та "зачистки від ДРГ" відбуватися не повинно.

Актуально ЗСУ показали окупантам майстер-клас з темпу просування у Курській області

Але щось трапляється. Усі це бачать та реагують.

1. Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв напередодні традиційної зустрічі глав п'яти держав Центральної Азії з якимсь партнером (діалогова платформа ЦА+1, цього разу була Японія) опублікував візіонерську статтю. У ній він наголосив не лише на необхідності захисту та зміцнення центральноазіатської ідентичності, а й торкнувся теми регіональної архітектури безпеки. Де ЦА виступала як суб'єктна одиниця.

Основне послання – відбувається процес деглобалізації, навколо штормить, треба щільніше співпрацювати, щоб пережити турбулентність і увійти в майбутнє з сильною позицією.

Основна перевага регіону – це молодь та природні ресурси. Зміцнивши регіон, можна це вигідніше конвертувати.

Сформульовано дипломатично (Токаєв у цьому майстер), але це послання де-факто "обнуляє" і без того мертву структуру ОДКБ. А також виглядає як м'яке відповзання від проблемної Росії.

2. Алєксандр Лукашенко зустрічався в Мінську з учасниками наради міністрів внутрішніх справ СНД (частина входить і в ОДКБ). Намагався брати за душу, засуджував за спроби виляти і дистанціюватися від Росії, заробляти на санкціях (тобто саме за те, що робить сам Григорович). Закликав згуртуватися довкола Росії. Висловив побоювання, що якщо Росія впаде, то всіх потягне на дно. Звучало це як заочна дискусія з Токаєвим. З великою ймовірністю це була реакція саме на тези з Астани.

Загалом якийсь мікс падіння та унікального лукашенківського маневрування. Жодного слова про Курськ. При цьому виглядає як найкращий друг Росії.

До теми Наступ у Курській області – це шанс на завершення війни

3. Три дні відморожується від Курська дон-дон Кадиров. Його телеграм в останні дні – обійняти та плакати: відвідав похорон шановної людини, порадувався ювілею ансамблю "Вайнах", привітав з днем ​​народження невістку, прозвітував про візит на будівництво у Грозному та про зустріч із партгоспактивом одного з районів. Нуль війни. Жодного "Ахмата".

Усе це – на тлі епічного зашквару групи відеоблогерів "Ахмат", що відповідала за оборону кордону в Курській області.

Дорогі росіяни відкрито глумляться в мережі над ганьбою кадировців. Номінальний вождь "Ахмата" Алаудінов також "відморозився" від Курська і звітує про подвиги на Харківському напрямку.

Кремль витягує традиційний козир

Крім військових цілей, які частково вже досягнуті, курська історія страшенно наочно підсвітила, що Росія – це чумний барак, якого цураються номінально близькі. Владімір Путін раптом опинився на самоті. Такою мірою, що був змушений розмовляти по телевізору з курським губернатором і закликати його виявити мужність.

Читайте також Як російське міноборони само себе дискредитувало

Думаю, ось ця демонстрація, коли при наочній невдачі члени банди починають думати кожен про себе, не менш важливий результат. Він пришвидшує небезпечні думки.

Кремль, напевно, це відчуває, тому традиційно витягає з рукава перевірений козир, щоб зайняти бидломаси та виграти час на розв'язання проблеми – конфлікти з мігрантами.

Крім нових тематичних законів, є цікаві сигнали на землі. Наприклад, в Єкатеринбурзі активісти за підтримки поліції розгромили овочевий ринок, де торгували мігранти. Після чого місцеві жителі радісно привласнили овочі.

Цікаво поспостерігати за балансом новин про Курськ і про шкідливих мігрантів. Кремлю потрібно швидко вирішувати проблему, бо відвертальних маневрів надовго не вистачить. Доведеться виключати Курськ із повістки. Але це набагато складніше, ніж умовний Сибір або Урал. Картинка про доброго царя, якого дурять злі бояри, не дуже працює. До Курська ж рукою подати.