Велика кількість загиблих серед росіян призводить до озлоблення особового складу збройних сил Московії стосовно бойовиків ОРДЛО та мобілізованих на Донбасі. За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, подекуди це призводить до стрілянини та вбивств у місцях дислокації російських угруповань.

Дивіться також Помирають у знятих з трупів пробитих бронежилетах: мобілізовані на Донбасі гинуть тисячами

Випадки кривавих конфліктів, звісно, замовчуються, оскільки паркетні генерали не мають знати про те, наскільки великий безлад панує у російському зведеному війську. Нагору йдуть доповіді про те, наскільки "спецоперація йде за планом".

Командирам армій не до турбот про воїнів

  • Проблема тотального розкладання морально-бойового стану багатьох російських та зведених підрозділів повністю лягла на плечі офіцерського складу ЗС Росії.
  • У штабах постійно вимагають від полковників, майорів та капітанів, аби особовий склад постійно перебував у стані повноцінної бойової готовності, а також, аби за наказом всі бойові угруповання йшли у бій з використанням всіх сил та засобів.
  • Як виконати такі завдання, командири на місцях не дуже розуміють, оскільки хоча б якусь боєздатність зберегли загони кадрових військових. Вживати щодо мобілізованих термін "боєздатність" взагалі неможливо. Проте це ніяк не заважало Дворнікову та компанії використовувати групи примусово відправлених на війну як передову та головну силу для спроб захоплення Лисичанська та Сєвєродонецька. Втім, перші та другі загони бойовиків з ОРДЛО, "народної поліції" та мобілізовані були вщент знищені воїнами ЗСУ.
  • Марними вояками виявилися й бойовики, які ідейно пішли на війну та підписали "контракт" з "адміністрацією" окупованих територій. Терористи, що звикли до позиційної війни майже без боєзіткнень, зовсім не горять бажанням йти у бій та відвойовувати не потрібні їм міста Донбасу.

Оскільки під прикриттям авіації та артилерії війська мобілізованих та місцевих не змогли ані викрити позиції ЗСУ, ані забезпечити росіянам хоча б якийсь плацдарм для просування, а особовий склад ОРДЛО почав швидко закінчуватися, командири відправили на підсилення елітні підрозділи ЗС Росії. Звісно, кадрові військові та строковики не досягли якихось більш значних успіхів у порівнянні зі своїми вже мертвими попередниками, та раз за разом відкочувалися назад.

Під час однієї з перших спроб наступу бойовики так званих "ДНР" та "ЛНР", які мали б йти на штурм першими, відправляли на амбразури мобілізованих, а самі здебільшого намагалися відсидітися за укриттями. Ті росіяни, що вижили, обурилися тим фактом, що з поля бою не повернувся майже весь їхній підрозділ, загинули й мобілізовані. Але терористи ОРДЛО при цьому фактично не брали участь у зіткненні.

Через те, що "жителі Донбасу не хочуть воювати за свою землю", між росіянами та бойовиками постійно точаться неабиякі конфлікти. Вночі 17 квітня військові з армії країни-загарбниці під час боєзіткнення відкрили по бойовиках вогонь на ураження. У підсумку росіяни воювали з мешканцями Донеччини та Луганщини та з бійцями ЗСУ одночасно.

Конфлікти між бойовиками та військовими, які "прийшли їх звільняти", стаються повсюдно. Вирішити їх, судячи з усього, неможливо, оскільки росіяни ставляться до місцевих терористів як до "хохлів-зрадників". До мобілізованих ставляться взагалі як до сміття, однак вони лише терплять знущання від всіх, а от бойовики цілком можуть стріляти по росіянах. Командуванню взагалі не до розв'язання проблем та конфліктів серед свого особового складу. Генерали займаються виключно панічними спробами організувати такий наступ, який нарешті дозволить їм надати керівництву доповіді про реальні військові здобутки.

Техніка перетворюється у нерухомість ще до бою

Значно погіршує ситуацію з російським наступом те, що окупанти не можуть повноцінно використовувати свою бронетехніку. Річ у тому, що з Росії на Луганщину та Донеччину постачають паливно-мастильні матеріали з держрезервів 2012 – 2013 років. Дизель фактично втратив свої якості та може використовуватись лише для старих "КАМАЗів", "УАЗів" та "Уралів".

Нова техніка, яка досі перебуває у строю та має посилювати удар росіян по позиціях ЗСУ, не може навіть завестися після заправки. Або глохне одразу після того, як рушить з місця. Подібна проблема із нестачею нормального пального створює російським загарбникам додаткові проблеми та збільшує кількість втрат. Крім того, це значно послаблює деякі батальйонно-тактичні угруповання окупантів.