Як психологиня я не можу сприймати ці історії лише як внутрішню кухню телебачення. Бо мова йде не про монтаж чи "виривання з контексту". Мова про роботу психологів у межах шоу – і про те, як легко ця робота може перетворитися на форму психологічного насильства. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
До теми Після пост-шоу: у мережі шиперять Цимбалюка і фіналістку "Холостяка"
Тривожний дзвінок для всієї професійної спільноти
Маніпуляція емоціями учасників – це не побічний ефект телебачення. Це результат свідомих рішень. Коли психолог проєкту допомагає знімальній групі "витягнути потрібну реакцію", тисне на травми або знецінює людину під виглядом мотивації, – він перестає виконувати свою професійну функцію.
Психолог у шоу має володіти значно більшою відповідальністю, ніж будь-хто інший у команді. Бо саме він знає, де болить найбільше. Саме він бачить межі психіки учасника. І саме він має сказати "стоп", коли ці межі порушують. Якщо ж цього не відбувається – шкода множиться.
Свідчення про принизливі висловлювання з боку окремих психологів, про тиск щодо зовнішності, страхи та травматичний досвід учасників – це тривожний дзвінок для всієї професійної спільноти. Психолог не має права оцінювати, соромити чи ламати людину навіть у форматі телевізійного експерименту.
Особливо цинічно звучить позиція, що після ефіру відповідальність зникає, бо "люди самі хотіли в телевізор". Психіка не працює за умовами контракту. Вона реагує на приниження, викривлення реальності й публічний сором незалежно від того, що було підписано на папері.
Абсолютно аморально захищатися юридичними договорами, у яких людина нібито бере на себе всю відповідальність за наслідки. У стані хронічного стресу через війну та за відсутності розуміння повного сценарію учасник просто не здатний усвідомити, якого удару буде завдано по його психіці заради ефектного кадру.
У країні, де йде війна, психологія не може бути інструментом для розваг. Це питання безпеки. Для багатьох українців психолог не просто спеціаліст, а рятівне коло. І тому кожен випадок, коли психолог у шоу працює проти людини, підриває довіру до всієї професії.
Сьогодні психологія в Україні має бути опорою. А не частиною шоу, що залишає після себе зламані життя.
Психіка людей – не матеріал для рейтингу
Я щодня бачу, з яким болем і відчаєм живуть українці в країні, де війна стала фоном життя. Саме тому для мене принципово показувати інший підхід. Проєкт "ОбійМи для тебе" – це безоплатна психологічна допомога й простір, де немає сенсацій і приниження. Тут психолог не домінує й не ламає, а супроводжує людину в найуразливіших моментах. Без публічного сорому, без ярликів, без гри в "хто правий". Лише процес, повага і реальна підтримка.
І, власне, фахівці Центру психологічної допомоги "Конфіденс" намагаються допомогти людям здолати стигму про те, що звернення до психолога – це слабкість. Нам важливо сформувати здоровий образ психолога: як опори, а не судді, як допомоги, а не інструменту приниження.
Тому дуже боляче спостерігати, як психологію – тонку, відповідальну і життєво важливу сферу – перетворюють на інструмент хайпу.
Психолог не має права використовувати чужі травми як сценарний гачок. Не має права говорити з позиції зверхності, моралізаторства чи осуду – навіть якщо це "добре заходить у кадрі".
Професійні знання – це скальпель. Якщо ним працюють без етики, без згоди, без безпеки – він калічить.
Я добре розумію, в якій ситуації перебувають телеканали. Медіа сьогодні виживають. Вони шукають рейтинги, драматургію, конфлікт, емоцію. Але є принципова різниця між драмою і знущанням. Між історією та експлуатацією. Між реальністю і штучною емоційною пасткою, в яку заганяють героїв проєктів заради "сильного фіналу".
Свідчення колишньої редакторки телеканалу СТБ – це привід для серйозної розмови: про етичні стандарти, про професійну відповідальність і про те, якою ціною створюється телевізійний контент. Бо психіка людей – не матеріал для рейтингу.
Під час війни психологія – не розвага. Сьогодні люди тримаються за терапію так само як за волонтерів, лікарів, військових. І коли імідж цієї професії нівелюється одним гучним шоу або токсичним експертом у кадрі – шкода масштабна. Вона б'є не лише по конкретних учасниках, а по довірі до всієї галузі.
Має існувати межа.
Вона проходить там, де закінчується допомога і починається експлуатація. Там, де психолог перестає бути фахівцем і стає частиною шоумашини.
Варто пам'ятати, що психіка українців – не майданчик для експериментів. Це зона, яка потребує дбайливого, відповідального і людяного ставлення.