Путін не може вирішити свої питання, тому знову погрожує

Головне з промови російського президента Владіміра Путіна:

  • визнання недієвості старих механізмів вирішення суперечок (це правда). Але паралельно з цим звинувачення опонентів у диктаті, зокрема щодо Росії (класична конструкція російської пропаганди);
  • неприйнятність диктування одними країнами правил для інших (зв'язок з першим пунктом);
  • водночас пасажі щодо Вірменії (не послухалися Росії – отримали проблеми) та пасаж щодо України (фактично тези про перебудову країни);
  • спроба розвинути тезу про Росію як цивілізацію "без кордонів". Путін згадував навіть "земляків" у Південній Америці.

Читайте також Є лише один ресурс, який ми ніколи не отримаємо від союзників

При цьому було розуміння технологічної відсталості самої Росії та заяви про неприйнятність створення бар'єрів передачі технологій. Кремль хоче долучитися до нового технологічного укладу завдяки статусу "супердержави". Тобто не конкуренцією та спробою створити (купити), а отримати завдяки своєму "функціоналу" чи статусу.

Відповідно, для Путіна війна в Україні справді є війною за майбутнє Росії. Точніше Росії як імперії.

Але, не маючи можливості швидко розв'язати питання, Путін загрожує відразу за кількома напрямками:

  1. Затяжною війною, яка буде дорогою для партнерів України.
  2. З огляду на затягування війни, спробами створювати додаткові супутні кризи. Тут прикладом є пасажі про антиколоніалізм, звернення до Японії щодо варіантів розвитку відносин, посили до Іраку.

Була спроба шантажувати умовний "захід" зближенням із КНР та Індією. Підкреслено коректний опис взаємовідносин як "спрямованих на розвиток", адресований не Пекіну, а Вашингтону. Чому так? Путін говорив про контакти у межах китайських ініціатив. І навіть зустріч із Сі Цзіньпіном – на полях саміту "поясом і шляхом". Тобто підкреслюється китайський (а не російсько-китайський) трек, яким може піти Росія.

Цікаво Росіяни підготували "тактичний відступ" з Криму? Що замислили окупанти на півострові

Агресор сказав дещо нове

Передбачувана, але цікава заготовка з Сєргєєм Карагановим щодо ядерної зброї. Путін, після того, як його обсмикнули з шантажем ядерною зброєю у 2022 році, підходить до теми акуратніше. Заявляти про зміну порога застосування не наважився.

Однак шантажує поновленням випробувань. Також підкреслено багато говорив про застосування зброї у разі "загроз російській державі". Останнє скоріше адресовано партнерам України. Це певною мірою є посилом (або проханням) збереження обмежень на застосування західної зброї по російській території.

Водночас Путін кілька разів повторив про цивілізаційну єдність із Європою. Чого в попередніх виступах окремо не наголошував.

Таким чином, ключова цільова група – європейські політики, які, на думку Путіна, можуть виступити якимись посередниками або партнерами з консультацій. Тим більше, що до ЄС входять різні держави.

Зауважте Чому в Україні є медійні та немедійні бригади й від чого це залежить

При цьому варіант існування України в уяві Путіна – зона, на яку (хоч би частково) поширюється вплив Кремля.

Терміни? До виборів Путін говоритиме лише з "позиції сили", тобто коли Україна "здається" або її "зливають". Однак таке вкрай малоймовірне. Тому кремлівський цар розраховує на можливі розмови після своєї виборчої кампанії. До цього він спробує показати "силу" обстрілами та утриманням фронту.