За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, вище російське військово-політичне командування всерйоз розглядає варіанти протидії бунтам під час більш жорсткого продовження мобілізаційних заходів. При цьому у Москві взагалі не бояться якоїсь протидії режиму з боку середньостатистичного населення – Путіна бентежить лише можливість протестів серед чмобіків.

Дивіться також Наказ – розстріляти: російські командири вирішили вбивати хворих окупантів у Пісках

Так сталося, що після оголошення мобілізації найбільшу непокору демонстрували зовсім не ті, хто міг би під неї попасти, не родичі мобілізованих, яких відправляли на смерть, а безпосередньо самі чмобіки.

Бунтуватимуть, бо на війну посилають без зброї

  • При цьому мобілізовані порушували накази командирів та відмовлялися їхати геть не через те, що їм не подобається ідея вбивати українців, а через погане забезпечення та ставлення до них із боку керівництва.
  • Родини чмобіків здебільшого мовчали, коли їх синів та батьків закидали на фронт без підготовки, коли офіцери залишали їх напризволяще та тікали з поля бою. Вони ніяк не реагували на загибель тисяч чоловіків на чужій землі.
  • Згідно з прорахунками оточення кремлівського диктатора, режиму не варто боятися російського суспільства як такого. Адже середньостатистичні "Ваньки" не здатні об'єднуватися та відстоювати свої права. Їм наплювати, якщо держава вбиватиме їх дітей. Якась непокора можлива лише, якщо проблема торкнеться безпосередньо їх самих. Втім, оскільки ніхто з оточення не підтримає московита, що попав у біду, диктатору нема чого боятися.
  • Проте тисячі мобілізованих, яких завозять на полігони та полишають у нелюдських умовах без їжі, спорядження та підготовки, насправді можуть почати бунти.

Саме тому чмобіки практично ніколи не бачили зброї під час "підготовки". Особливо, коли до них із показовими перевірками приїздив хоча б хтось із командування. Геть позбавили можливості навіть потримати автомат у руках мобілізованих після масового розстрілу на полігоні.

Як саме загарбники готують свою орду у Білорусі та за Уралом, точно невідомо, однак ближче до українських кордонів їм роздають незаряджену зброю, страйкбольні приводи чи взагалі дерев'яні макети. Крім того, тисячі мобілізованих подекуди тримають у клітках, змушують харчуватися за власний рахунок та жити у не пристосованих для цього наметах за мінусової температури. Як справжні безвольні раби, що мусять лише відправитися на фронт та померти там за царя, чмобіки не мають ніяких прав на вихідні чи на відпустки.

Всі ці чинники вкупі з величезною кількістю алкоголю подекуди призводили до достатньо серйозних актів непокори, бійок та навіть масових втеч у самоволку. Придушувати такі протести російському командуванню доводилося за допомогою спецпризначенців.

Втім, у зв'язку з тим, що величезна кількість росгвардійців перебуває на фронті, подекуди ситуація цілком могла б вийти з-під контролю Москви. Якби чмобіки продемонстрували хоч якусь сміливість та змогли подолати маленькі загони поліції, опиратися ним не було б кому.

То ж через те, що друга хвиля "могилізації" у Росії буде значно більшою за кількістю, а умови для набраних до війська погіршаться, у Путіна вирішили підстрахуватися та повернути з України натренованих бити неозброєний натовп росгвардійців.

Кадировці "відвоювалися"

Основу каральних загонів для чмобіків у місцях їх зборів та підготовки мають скласти угруповання кадировців. На це існує ціла низка причин.

До теми 300 тисяч "двохсотих", – Путін виповз з бункера, щоб анонсувати масштабні втрати Росії

По-перше, вихваляння бородатих зрадників Ічкерії закінчилося після перших прильотів по їх казармах. Щоб там не розповідав Кадиров у тіктоці, його колеги штурмували лише покинуті будинки українців далеко від фронту.

Після спроб утриматися в Гостомелі та інших передмістях Києва деякі командири "донів" взагалі втекли у Білорусь, а їх підлеглі займалися мародерством у тилу, розстрілювали світлофори на вже зачищених вулицях Маріуполя, а також влаштовували фотосесії у лісах далеко від фронту.

Єдина корисна функція, яку виконували кадировці для Путіна в Україні, – придушення протестів на фронтах та покарання дезертирів. Адже ледве побачивши бороду та почувши кавказький акцент, російські солдати миттєво демонструють мокрі штанці так само, як Шойгу при наближенні до місця фронту в Криму.

Крім того, останніми місяцями кадировці не виказують жодних бажань перебувати в Україні. Адже випадки прильотів снарядів GMLRS по їх далеких від передової позиціях значно почастішали після початку конфронтації ображеного життям Рамзана з російськими спецслужбістами. То ж, подейкують, сам володар тимчасово захопленої рашистами та колаборантами Чечні вмовляв Путіна повернути його армію додому, де тепло та безпечно.

Саме кадировці стануть основою Росгвардіі, яку повертатимуть із фронту додому для виконання "дуже небезпечних місій" – контролю за чмобіками. Адже протести мобілізованих – це єдине, чого боїться Путін всередині Росії.