Водночас деякі західні партнери все частіше почали говорити про те, що треба припинити вогонь, "зберегти обличчя" Путіну, іти до якогось примирення й на "територіальні поступки". Про все це – в ексклюзивному інтерв'ю 24 каналу розповів секретар Ради нацбезпеки та оборони Олексій Данілов.

Увага Внаслідок удару по Харкову 7 загиблих, важкі бої на Луганщині: основне у 92 день війни

Про ситуацію на Луганщині та Донеччині

За Луганщину зараз болить усій Україні. Наразі маємо складну ситуацію на Сході України загалом. Зокрема, навколо Сєверодонецька та Лисичанська. Ворог стягує туди свої сили, намагається атакувати та просуватись. Тут виникає питання: за цей час ми встигли підготуватися до масштабного контрнаступу чи таки ми досі чекаємо на потужніше озброєння від Заходу?

Хочу сказати, що ми ніколи не чекали. Ми з перших днів війни, від 24 лютого, давали відсіч ворогу. Однак станом на сьогодні ситуація в Луганській області вкрай складна. Це треба визнавати. Я не належу до тих людей, які кажуть, що ворог слабкий і немає з ким боротись. Я хочу сказати, що ворог сильний, він підступний.

Сьогодні казати суспільству, що в нас усе добре – це самих себе вводити в оману. Це дуже неприємна, страшна річ, яку під час війни не можна нікому робити. Я ще раз наголошу, не можна розколочувати суспільство й казати, що війна вже закінчилась.

Перемога буде тоді, коли ми вийдемо на кордони нашої країни. Коли останній чобіт російського найманця згине з нашої території, включно з Кримом. Тоді вже можна буде казати, що ми впорались із завданням.

До цього часу нам треба зціпити зуби й кожного дня боротись, знищувати цю гидоту, яка прийшла на нашу землю.

Повне інтерв'ю з Олексієм Даніловим: дивіться відео

Те, що стосується постачання достатньої кількості зброї. Зараз зброя є, вона поступово надходить, але не так швидко, як би нам цього хотілося.

Звичайно, хотілося б, щоби партнери в нас повірили й ще до 24 лютого надавали нам достатню кількість зброї. На жаль, цього не відбувалося. Це почалося після того, як вони зрозуміли, що ми спроможні, ми не здалися, ми боролися майже з голими руками.

Ви пам'ятаєте, що 24 лютого, коли по всій території України почалася велика війна, були Javelin, NLAW та небагато Stinger. Ми з цим з'ясували. Після цього почалися більші постачання. На превеликий жаль, зараз їх недостатньо.

На війні щодня ми витрачаємо боєприпаси, є втрати від влучення ворожої артилерії. Непроста ситуація й на території Луганської та Донецької областей.

Про підготовку до війни

Я пам'ятаю, як у перші тижні після повномасштабної фази війни ви говорили про те, що українська влада знала, що буде цей наступ, але не могла попередити суспільство, аби не спричинилося паніки. Після трьох місяців українці почали розслаблятися?

Давайте будемо розуміти, що мала на увазі підготовка до війни. Ми почали готуватися ще з лютого 2021 року, коли перше рішення РНБО стосувалося пана Тупицького.

У Росії був проєкт повернення Януковича через юридичну процедуру, через наші суди, через наш ОАСК, який отримав у грудні 2021 року заяву нібито про Януковича (який не має до нашої країни 8 років реально ніякого стосунку). Але наші суди дивні. Вони взяли цю заяву. Ба більше, у січні 2022 року її призначили до розгляду.

До теми Україна була готовою до війни – Росія не знала про багато речей, – Зеленський

Наступний крок – це рішення Конституційного Суду на чолі з паном Тупицьким, яке б вони дуже швидко туди завели силоміць або без сили. Було б легалізовано пана Януковича. Ці плани нам були зрозумілі.

Наступний крок РНБО – це була поразка Росії на інформаційному фронті, коли закрили їхні смітники, які зранку до вечора на території України смерділи й промивали мозок. Ви уявляєте, якщо 24 лютого працювали б усі ці канали російського ФСБ, які вони тримали? Уявляєте собі Медведчука, який би був не заарештований, а перебував би десь у політичному середовищі й ходив би по своїх телеканалах?

Підготовка була дуже-дуже велика проведена. Хочу звернути увагу на роботу наших інформаційних систем. Уявляєте, 24 лютого починається війна. Не працює інтернет, не працюють телефони, телебачення.

Цю роботу ми почали в закритому режимі відпрацьовувати ще за 1,5 року до початку війни. Люди, які це забезпечили, бездоганно зробили свою роботу. Ми їх не бачимо, але те, що вони робили, ви навіть не можете собі уявити.

До останнього часу тримали зв'язок із Маріуполем, який зі всіх боків був уже оточений рашистами, а зв'язок із нашими героями ми мали. Мали можливість із ними спілкуватись. І є дуже багато таких речей, які не помічають.


Олексій Данілов розповів, скільки часу готувались до війни / Фото ОП

Коли кажуть, що влада мала вийти та сказати, що завтра в нас буде війна, уявляєте, що було б з економікою, що було б на кордонах?

Коли кажуть, що треба було заздалегідь зробити евакуацію, то нагадаю, що крайній раз така ситуація була в 1939 – 1941 році. Ніколи не було такої великої війни. Пересувати таку кількість населення – це складна річ. І куди переміщувати цивільне населення, щоби вони були в безпеці? До міста Лева летять ракети, до інших міст теж.

Як Тупицький та судді мали легітимізувати Януковича

Якщо я правильно вас зрозумів, то оця схема, коли Януковича нібито привозили до Мінська, то росіяни справді сподівалися, що після міфічного захоплення Києва, деякі судді юридично оформлять його легітимність?

Це доведений факт. Цього не розуміють тільки ті люди, які заплющують очі й не мають бажання із цим зараз розбиратися. Ці судді мають сьогодні давати покази СБУ щонайменше. З'ясовувати, на підставі чого вони брали документи від громадянина, який не має ніякого стосунку до нашої держави.

Це доведено, але зараз ми перебуваємо в стані війни й до деяких гауляйтерів не доходять руки. У них помінялась тактика. Вони отримали завдання.

Гауляйтери Януковича та Росії отримали завдання. Вони перефарбовуються в національних патріотів і зараз дуже часто з'являються в ЗМІ, починають волати те, що ще в березні ми від них і чути не могли. Зараз їх стає з кожним днем усе більше. Нам до цього потрібно дуже обережно ставитись та відрізняти зерна від полови.

Зараз дуже небезпечна ситуація. Завдання Путіна зі знищення нашої держави – ніхто в Росії не скасовував. Вони тільки змінили тактику. Стратегічне завдання зі знищення нас як нації в цих мерзотників залишається.

Окрім Тупицького, у цій схемі можемо ще когось назвати, чи ще рано?

Там доволі цікавий ланцюг. Те, що пан Янукович був на своєму власному літаку в Білорусі й вже чекав на захід – нам це достеменно відомо. Це підтверджує наша розвідка. Це лише один ланцюг.

Про що мовиться Тотальне незнання Росією реальних настроїв в Україні, – Подоляк про появу Януковича в Мінську

Заготовлених гауляйтерів було дуже багато. Їх виховували ще з 2004 року, коли Росія вперше приперлася до нас, коли намагались впхати Януковича. Вони тоді домовились (що було великою помилкою влади) змінити Конституцію. Коли Ющенко погодився на цей процес, який запропонували іноземці, спільно з Росією – це була велика помилка. Але нашу Конституцію може змінювати тільки наш народ.

Звідси й почалось дуже багато процесів, наслідки яких ми зараз відчуваємо. Коли інші країни починають втручатися в наші внутрішні справи й починають розповідати, що нам потрібно робити.

Така ситуація була з німцями та французами, коли вони моделювали ситуацію по "Мінську", до цього вони моделювали ситуацію в Грузії. Зараз почала підійматися нова хвиля, мовляв, ми маємо скласти зброю й домовлятися з Росією.

Усе тому, що свого часу колективний Захід віддав нашу ядерну зброю безплатно Росії. Було б справедливо, щоби ця зброя принаймні не атакувала нашу країну. Сьогодні цю зброю мають знищити. Якщо цього не станеться, тоді про яку справедливість ми можемо говорити?

Про подальші дії Росії

Зараз, за словами голови Луганської ОВА Сергія Гайдая, 95% Луганщини вже тимчасово окуповані. І якщо розглядати найпесимістичніший сценарій, то куди рашисти можуть полізти далі? Чи є ризик, що вони почнуть просуватися за адмінмежі Луганщини? Адже, за словами Маляр, сьогодні на Донбасі тривають інтенсивні бої.

Звичайно, якщо станеться так, що Луганська область буде захопленою, вони продовжать займатися Донецькою, Запорізькою, Дніпропетровською, Херсонською, Миколаївською областями. Я не належу до тих людей, які спрощують стосунки з Росією і вважають, що в нас усе добре. Це війна. І це дуже складний процес.

І якщо хтось вважає, що до війни можна повністю підготуватися, то це хибне уявлення про сучасні війни та технології, які зараз застосовують на воєнних ділянках.

"Ми бачимо, що з початку травня окупаційні війська почали укріплювати свою оборону, готуються відповідні інженерні споруди, третя лінія оборони. Це говорить про те, що Росія хоче залишитися тут надовго. Самі ці військові аспекти вказують на наміри Росії загарбати й отримати ці території", – це слова представника ГУР Міноборони України Вадима Скібіцького. Мовиться про Херсонщину та частину Запорізької області.

Тут виникає питання – як ми будемо далі контратакувати й відбивати ці території? Україна розглядає сценарій заморозки конфлікту, до якого підштовхують західні партнери?

Насамперед я хотів би звернути увагу, що це класична річ, коли на захоплених територіях загарбник намагається закріпитися, окопатися і зробити певні споруди для того, щоби мати можливість максимально ефективного захисту. Нічого нового ми тут не почули.

Те, що стосується проведення перемовин, дуже багато залежатиме від подій, які відбуватимуться на фронті. На сьогодні наші військові показують свою міць, спроможності, тому відповідного питання наразі немає.

Однак охочі проводити такі переговори існують – на території країн Європейського Союзу. Це дуже прикра ситуація. Коли починають про це говорити, то означає, що в них подвійне бачення ситуації:

  • з одного боку, вони виступають за демократію, справедливість, життя людини як найвищу цінність;
  • з іншого боку, вони кажуть: "Домовляймося з агресором, який вбиває, ґвалтує, грабує цивільне населення".

Свого часу вже домовлялися – в 1939 році, 1937 році. До чого домовилися – зрозуміла річ. Я не розумію, чому в когось коротка пам'ять. У нашого народу пам'ять дуже потужна. Ми пам'ятаємо все, що відбувалося. Тому домовлятися можна лише про одне – вони (Росія – 24 канал) забираються з наших територій. Тоді ми зрозуміємо, про що можемо говорити.

Про Херсонщину

Є одна тема, пов'язана з Херсонщиною, яку обговорюють уже 3 місяці. Що сталося на адмінмежі між Кримом і Херсонською областю в перші дні повномасштабної фази війни?

На сьогодні це питання є відкрите. Остаточної відповіді на нього немає. Єдине, хочу нагадати, що влітку минулого (2021 – 24 канал) року було засідання Ради нацбезпеки й оборони щодо Чонгара, Херсонської, Миколаївської, Запорізької та Донецької областей.

Про всі завдання (щодо яких рапортували, що все виконано) до грудня всі інстанції відзвітували. Що сталося надалі – це буде предметом з'ясування. Коли це відбудеться? Є така думка, що це має відбутися після війни. Як буде – життя покаже.

Тобто до нашої перемоги ми можемо не дізнатися прізвища тих, хто призвів до такого швидкого просування окупаційних військ?

Я не є людиною, яка одноосібно визначає всі ці речі. Я вам дав відповідь – відповідне рішення РНБО (як і багато інших рішень) щодо підготовки нашої країни до війни – ухвалили вчасно та відпрацювали.

Уже в процесі реалізації в когось були інші думки, дії. З цим питанням треба розбиратися. У будь-якому разі суспільству потрібно буде давати відповідь на це запитання.

Звертаючись до жителів Херсонщини, що б ви могли їм сказати, аби мотивувати триматися і вірити в нашу перемогу?

Насамперед я хочу звернути увагу, що президент майже кожного дня, коли записує звернення до нашого народу, звертає увагу на те, що ми обов'язково повернемо (наші території – 24 канал), усе буде справедливо – наша земля повернеться додому.

Я хотів би, щоби люди це розуміли, трималися. А тих гауляйтерів і колаборантів, які зраджують нашу країну, повірте, накажуть. І всі вони будуть там, де повинні бути.

Або вони потім тікатимуть до Москви, як це робив Янукович, зі своєю бригадою (частина з них потім повернулася й до цього часу, на жаль, перебуває тут і в деяких питаннях впливає на процеси).

Хотів би звернути увагу на наступне – багато людей, особливо в Києві, вважають, що наша країна залишиться такою ж, якою була до 24 лютого. Багато народних депутатів вважають, що вони "заправлятимуть балом". Багато бюрократів вважають, що вони займатимуться тим, чим займалися. Хочу всім їм пояснити – такого не буде. Буде зовсім інша нова держава.

Про дерусифікацію після перемоги

Заборона проросійських партій в Україні допоможе убезпечити нашу майбутню політику від колаборантів? Як має відбуватися дерусифікація України після нашої перемоги?

Вона має бути тотальною. Це була наша помилка, коли ми 1991 року пішли на поступки й почали демократичні дискусії щодо мови тощо. Треба було одразу цю "гідру" від себе відрубати, ми б уже жили спокійно в державі, яка мала б стосунок до ЄС, НАТО.

Наші коливання в різні сторони принесли нам дуже багато шкоди. Багато шкоди нам приніс і 2004 рік, коли ми погодилися змінити свою Конституцію, бо чомусь захотілось Росії.

До речі, до написання тієї Конституції мав безпосередній стосунок пан, який наразі перебуває в Службі безпеки – Віктор Медведчук. Я б дуже хотів, аби наші органи відповідально ставилися до, наприклад, Сальдо, який є головним колаборантом.

На жаль, таких "Сальдо" в нас дуже багато. Їх треба прибирати в законний спосіб, аби вони не заважали будувати нашу державу. Маєш любов до Росії – будь ласка, з любов'ю – до Росії.

Чого нам не вистачає в законодавстві, правоохоронних органах для того, щоби це "прибрання російського" відбувалося ефективніше?

Зараз іде війна. Те, що відбувається на фронті, питання №1. Однак руки дійдуть до всіх тих, хто займався Харківськими угодами тощо. Навіть якщо вони зараз сидять тихо кабінетами й думають, що минеться – ні, не минеться, друзі, за все відповідатимете.

Про умови, в яких перебувають "азовці"

Напередодні дружина командиру батальйону "Азов" Дениса Прокопенка Катерина дала короткий коментар The Guardian і заявила, що їй вдалось вийти на зв'язок із чоловіком, який після евакуації зараз перебуває на окупованій території. "Він сказав, що в нього все добре. Я чула з інших джерел, що умови більш-менш задовільні. За цей короткий період вони не зазнали насильства. Що буде далі – ми, звичайно, не знаємо", – відзначила вона. То що буде далі?

Наразі цим питанням займаються ті люди, які брали на себе гарантії. Я не можу все відкривати. Можу сказати, що це було не єдине спілкування командира зі своєю дружиною. У нас є інформація щодо спілкування інших хлопців, які наразі перебувають у важких умовах.

Важливо Полонених з "Азовсталі" утримують у більш-менш задовільних умовах

Можу підтвердити те, що на сьогодні (26 травня – 24 канал) немає застосування тортур, немає ганебного ставлення до наших військових. Я це можу підтвердити. Як буде далі – дивитимемось, спостерігатимемо уважно за цим процесом. За можливості – братимемо активну участь.

Ще раз наголошую, домовлено – не розголошується, у який спосіб були певні домовленості. Молимось за те, щоби вони всі були живі та здорові й повернулися до нашої країни.

Про окуповані території із 2014 року

Президент налаштований на повну перемогу й повне звільнення наших територій. Як ми будуватимемо діалог із жителями тих територій, які вже 8 років перебувають під окупацією і 8 років їх "обробляє" російська пропаганда? Ми зможемо знайти з ними спільну мову?

Спільна мова досить проста – Конституція України, закони України. Це все має виконуватися на території, де висить наш прапор – крапка. Про що домовлятися, говорити? Читайте уважно Конституцію, закони.

Якщо ви їх виконуєте, приймаєте – будь ласка, до нашої родини. Якщо вони вам не подобаються, ви їх не приймаєте, маєте зробити вибір – або ви нестимете відповідальність за нашими законами, або маєте обрати вільне місто для свого майбутнього життя.

Світ – відкритий. Ви можете поїхати куди завгодно – у Воркуту, Калиму, на Сахалін. Обирайте собі місце життя й живіть довго, як ви хочете. Спробуйте перебувати в якійсь країні й не виконувати закони, які там є. Це неможливо.

Нам постійно кажуть, що з ними (людьми з окупованих територій – 24 канал) потрібно було про щось розмовляти – ні. Потрібно просто виконувати закони й Конституцію України. Це потрібно було робити із 1991 року, а не розпатякувати щодо мови тощо.

Це наслідки нашої слабкої поведінки, коли ми постійно хотіли когось задовольнити. Задовольняти треба Конституцію й закони. Тоді все стане на свої місця – дуже швидко.

Верховна Рада 22 травня все ж продовжила дію воєнного стану й обов'язкову мобілізацію до 23 серпня. Втім є ті, хто втік з України й 3 місяці десь переховується. Ви вважаєте таких людей насамперед звісно, чоловіків, боягузами? Що їх чекає, коли вони повернуться в Україну?

Давати оцінку, чи людина боягуз – не моя справа. Ба більше, кожна людина обирає свій шлях, поведінку. Пам'ятаю 24 лютого, коли Київ став майже порожнім, я перебував у положенні 24 години на добу (як і все вище керівництво) на своїх ЗКП. Коли мав можливість щодня спостерігати за "Софією", Золотими воротами, то бачив на власні очі, скільки людей одразу зникли з Києва (зокрема тих, які мали перебувати на своїх робочих місцях).

Думаю, у нас немає права їх звинувачувати. Їх запитають діти, онуки: "Де ви були?". Є цікавий показник – соціальні мережі. До 24 лютого багато держслужбовців, видатних діячів, якщо не робили 2 – 5 селфі за день і не показували, чим вони займалися, то, мабуть, спати не лягали. Уже 24 лютого – як відрізало, вони переховувалися. Потім з'явилися й зараз їх знову дуже багато, знову фотографуються і ведуть свої фейсбуки та інстаграми.