Путін за своєю натурою боягуз. І коли він відчуває силу ворога – він ніколи не йде в бій. Він втікає в куточок і мовчки чекає. Він таким був більшу частину 2026 року. Але протягом останнього місяця він почав активно вилазити зі свого кутка. Про це пише Вадим Денисенко.

Що змінилося в Україні та світі?

Протягом останнього часу відбулося кілька кардинальних змін. По-перше, стало зрозуміло, що нам не вистачатиме ракет для систем Patriot і ми їх не отримаємо в достатній кількості.

На тлі відсутності (поки) можливості збивати реактивні "Шахеди" це кардинально міняє війну в тилу. І все це помножено на бюджетну кризу, зупинку цілої низки галузей та критичну ситуацію з експортом. Про корупційні скандали і дуже реальну перспективу обмеження європейського фінансування після виборів у Франції та можливих виборів у Німеччині я взагалі мовчу.

Отже, який висновок з цього робить Путін? Я впевнений, що головний висновок полягає в тому, що в найближчі місяці в Україні посиплеться тил в тому значенні, що скоро буде зроблено щось типу держперевороту і Україна розвалиться не на фронті, а в тилу.

По-друге, зустріч Трампа та Сі показала, що ніякого зовнішнього тиску на Росію найближчим часом не буде. Це ключова зовнішня перемога російської дипломатії. Путін давно мислить короткими часовими лагами. Його час планування – це час зимового чи літнього наступу. Тобто три – шість місяців. І зараз в горизонті трьох місяців ніяких зовнішніх проблем він не бачить.

Війна на Близькому Сході і частковий параліч нафтового комплексу Саудівської Аравії роблять російську нафту майже незамінною, допоки ситуація з Іраном не буде вирішена. А вона, схоже, протягом найближчих місяців вирішена не буде.

Що діється в Росії?

Щодо внутрішньоросійської ситуації, де є дуже серйозні проблеми з економікою, то тут Путін відразу після виборів заявив, що Росія відновила все, що Україна знищила. Це абсолютна дурниця, але цей наратив я зараз читаю так: не розказуйте мені про проблеми в економіці. Це мене не хвилює, а значить – цього нема.

Понад те, низка податкових новацій, які найближчим часом буде прийнято, помножена на загрози націоналізації, говорить нам про продовження ще більшого закручування гайок в системі. І поки ФСБ виконує всі доручення, система буде триматися.

Атаки на Європу стануть буденністю

Щодо атак на ЄС, то дрони та підпали стануть новою нормою. Росіяни щоразу будуть дивитися, як далеко можна зайти.

І головна проблема тут навіть не ЄС, а Китай і США. Путін хоче бути нарівні з ними, і він вважає, що через атаки на ЄС має можливість змусити Китай та США звертати більше уваги на нього.

Я все ще дотримуюся думки, що найближчим часом (як мінімум до 4 листопада, коли пройдуть вибори в США) не буде прямої агресії проти однієї з країн Балтії, хоча, на відміну від літа, ризики різко зростають.

Завдання України – вистояти

Щодо України, то перед нами стоять три глобальні завдання:

  • вистояти і не пересваритися остаточно;
  • знайти протидію реактивним дронам і все ж наростити спроможності власних ракетних ударів;
  • змінити підходи до дипломатії, оскільки переговори Україна – Росія – США в нинішньому форматі себе остаточно вичерпали.

Без зовнішнього тиску Путін не піде на жодні домовленості. Граючи в гру, що переговори за посередництва США існують, ми самі крадемо в себе дорогоцінний час.

Нам потрібно створювати нову переговорну коаліцію. І для цього, напевне, треба щось міняти в групі відповідальних за зовнішню політику.