Путін знову лякає
По-перше, російське населення. Путін ще раз хотів нагадати росіянам, що вони мають пишатися найбільшим у світі арсеналом ядерної зброї, адже чимось іншим пишатися вже не залишилося. І, звісно, заспокоїти, що він цю зброю не збирається використовувати.
До теми У спілкуванні з росіянами є лише один дієвий аргумент
По-друге, основна аудиторія – це Захід. Тут Путін має три цілі.
Перша – продовжувати лякати частину західних політиків і, особливо, західне суспільство. Путін намагається вбити клин між ними, розраховуючи, що підтримка суспільств у постачанні нам зброї зменшиться.
Саме на це розраховані заяви про можливість ударів по західних аеродромах, де начебто базуватимуться F-16. В реальності це означатиме ядерний удар по НАТО і суперечить навіть російським доктринам застосування ядерної зброї. Однак розрахунок Путіна простий – а хто це взагалі зрозуміє?
Друга мета – якнайдорожче "продати" початок розмов зі США щодо обмежень і контролю за ядерною зброєю. Путін призупинив договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, але Росія дотримується передбачених у ньому обмежень, хоча обміну інформацією та інспекціями між США та Росією немає.
Звісно, при цьому граючи у допомогу китайцям в цій сфері. Саме з цим пов'язана заява Путіна, що Росія не збирається скорочувати ядерну зброю.
Читайте також Залякування чи "понти"? Чому Росія атакувала Київ в день приїзду африканської делегації
Третя – показати, що Росія збільшує свій контроль над Білоруссю і тепер має додатковий арсенал "висунутий в напрямку Європи".
У цілому та сама пісня: "Домовляйтеся зі мною, оскільки в мене найбільше ядерної зброї, й так буде і надалі". Американці розуміють виклики, пов'язані з контролем над стратегічною зброєю, але також добре розуміють слабкі сторони Росії, адже витримати перегони озброєнь під санкціями Росія не зможе. СРСР загнувся і без санкцій. Пояснювати західному суспільству, що більше зброї для нас не означає більше ядерної загрози для них – стає викликом.
Страх – серйозна зброя. Проти нас цю зброю Кремль втратив. Водночас не допустити послаблення військової підтримки через залякування Росією стає все більш важливим.