Усе літо 2014-го за неї велися запеклі бої. Вона кілька разів ставала нашою. Кілька разів переходила до рук терористів.
Два роки тому на Савур-Могилі було справжнє пекло. Ті, хто це все пережив, кажуть — це не поразка, адже утримання висоти дозволило зберегти життя іншим.
Висота пагорба Савур-Могили 277 метрів — це одна з найвищих точок Донеччини. З неї добре видно все у радіусі 30-40 кілометрів і кордон з Росією також.
До серпня 2014 року тут стояв обеліск на знак запеклих боїв часів Другої світової війни. 21 серпня в нього поцілили терористи, намагаючись вибити українських військових.
Читайте також: У мережі з'явилось відео шалених боїв під Мар'їнкою
Полковника Петра Потєхіна за день до цього евакуювали з пораненням. Він саме привів десантників на ротацію. Уже в лікарні дізнався, що висоту здали. Занадто велику територію контролювали нечисленні військові, до того ж не можна було стріляти у відповідь.
Військовий Валерій Сочнєв з Луганська теж у серпні був на Савур-Могилі. 20-го серпня їм дали наказ відступати. Він упевнений, що попри те, що вороже кільце змикалось, здавати висоту було б неправильно.
Багато бійців загинуло саме під час відступу на Савур-Могилі. Брат загиблого Володимира Кандели отримав повістку, попри закон, котрий не дозволяє мобілізовувати родичів загиблих.
Сім’я загиблого зіштовхнулася з бюрократією, коли через суд і ДНК експертизу доводили, що донька героя є йому рідною дитиною. Бо загиблий не встиг оформити шлюб.
Якщо державі віддати належну шану героєві заважає брак доказів, то волонтерам вони не потрібні. Саме вони забезпечували харчами і амуніцією вояків тоді, саме вони їх нагородили своїми відзнаками сьогодні.