Чому досягнення Росії не виправдовують втрати?

Мережею вже якийсь час блукають важливі підрахунки європейських аналітиків. Про це пише Олексій Копитько, інформує 24 Канал.

Читайте також Перемовини так і не приведуть до миру, і ось чому

За серпень 2025 року росіяни захопили 435 кілометрів квадратних української території. З 24 лютого 2022 року – 72 630 кілометрів квадратних, що становить 12,03% території України. Усього ворог тимчасово контролює 19,2% української землі, плюс акваторії Азовського та частини Чорного морів.

Це величезна шкода та трагедія для України, але це також ціна наростаючого відставання Росії від світових лідерів. Москва відкинута на роки, і це відставання пришвидшується. Водночас завдання не вирішене.

Тенденція така, що ворог може опанувати ще якісь території. Але головний висновок, який бачать усі світові аналітики та всі особи, які схвалюють рішення:

  • українська армія зберігає боєздатність, а в окремих компонентах збільшує можливості;
  • військові досягнення росіян непорівнянні із загальними втратами та недостатні для конвертування в політичні результати.

Що робитиме Росія, щоб досягти своїх цілей?

Оскільки сторони володіють силами та засобами для продовження бойових дій у рамках запущеного навесні циклу, немає матеріальної основи для перемир'я. Звідси зміна риторики західних лідерів. Ще на початку серпня вони хором пророкували швидке припинення вогню, покладаючи надії на політико-дипломатичні жести, а зараз заявляють, що війна може тривати ще довго.

Якщо переломити ситуацію на фронті у Кремля не виходить, то неминуче мають максимізуватися акції з дестабілізації тилу. Через політичне накачування та поділ суспільства. Також з високою ймовірністю можна очікувати наростаючих ударів по енергетиці.

Все для того, щоб до кінця жовтня розсмикувати українське суспільство. Тоді буде легше нав'язувати свої вимоги. Слабке місце цього задуму: українці вже багато разів зривали такі плани.

Так буде і цього разу.

Об'єктивний ризик для нашої країни – політичний процес, що почався. Рясні вкидання соціології, повернення де-факто політичної реклами тощо. Все це зміщує акценти з прикладної роботи на користь оборони сьогодні на пошук гіпотетичного місця у майбутніх розкладах. Тут не можна перейти найтоншу грань.

Як Кремль бреше?

Тим, кого хитають російські хвилі, раджу шукати опору у фактах. Так легше зрозуміти, що росіяни брешуть, а світ їх часто зі своїх міркувань не спростовує.

Наприклад, росіяни кажуть, що на полях саміту ШОС Росія та Індія нібито обговорювали розширення співробітництва щодо постачання додаткових комплексів С-400. Слова красиві. Та факт у тому, що Москва зірвала укладений у 2018 році контракт. До 2024 року Росія мала поставити до Індії 5 дивізіонів С-400. Поставила 3.

Місяць тому за підсумками зустрічі міністрів оборони означили, що 4-й дивізіон, можливо, поставлять до кінця 2026 року, а 5-й – до кінця 2027 року. Де-факто контракт відкладений на 3 роки. Перспективи туманні.

Тиск із боку Трампа підштовхує до бравурних заяв та імітації "зближення", але залізо – річ уперта. Ні про яке "розширення" навіть теоретично не може бути мови. Ба більше, нещодавно українська розвідка атакувала чергову РЛС до С-400 у Криму. Такими темпами росіяни не те що індійський контракт не виконають, їм себе не буде чим захистити, бо всі НПЗ погорять.

І так приблизно у всьому.

Тож просто дивіться китайський парад як ефектне видовище. А потім повертайтеся до якихось продуктивних чи заспокійливих занять. Стресу ще буде достатньо.