У Путіна є план, як змусити Європу натиснути на Україну

На тлі заяв лідерів держав Євросоюзу та ухвалених рішень щодо продовження політики мінімізації російської частки на європейському ринку вуглеводнів звучить абсурдно? Можливо. Спробую пояснити логіку дій Росії за допомогою арифметики. Вибачте за зайве спрощення, але так, думаю, буде ясно. Про це пише Ігор Тишкевич, інформує 24 Канал.

Читайте також Росіяни будуть менше їсти: як Путін стабілізує економічну ситуацію

Арифметика плану Путіна

Задача: баланс енергетичного ринку Євросоюзу. Це електроенергія на потреби економіки та для домогосподарств. Насамперед дивимося на цю зиму. Тут важлива як власне електроенергія, так і газ, який частково використовується для генерації. Газ сьогодні ЄС отримує трубопроводами (де Росія має невелику частку на турецькому напрямку), власним видобутком і потужностями LNG. 

У попередні роки була суттєва частка поставок газопроводами. Був "резерв" у вигляді газу, який зберігався в українських підземних сховищах нафти.

Визначимо споживання ЄС змінною "C". Позначимо існуючі (без Росії) можливості постачання на ринок ЄС змінною "D". Потужності українських підземних сховищ нафти змінною "S" І, нарешті, споживання України – змінною "UC". 

Очевидно, що у нормальних умовах D>=C. До того ж є запас в Україні – "на чорний день". 

Але Росія цілеспрямовано знищує газодобувну інфраструктуру України. За різними оцінками, видобуток упав від 40% до 60%. Відповідно Україна має імпортувати газ. У разі використання європейського газу з підземних сховищ європейська газова інфраструктура залишалася б у формулі D>=C. 

Але запаси європейського газу в українських сховищах дорівнюють 0. Тобто доведеться фізично імпортувати паливо з Європи понад заплановані обсяги. Таким чином формула постачання на європейський ринок трансформується у бажану D>=C+0,4*UC (якщо вважати, що ми втратимо лише 40% видобутку та нових ударів не буде). Навантаження на європейську ГТС, яка замість проєктної системи подачі палива працюватиме на реверс (перекачуючи в Україну), опускаємо як малозначний елемент. Тобто вважатимемо, що його немає.

Тут ми зіштовхуємося зі ще однією проблемою — спроби Росії знищити українську енергетику. Тобто держави ЄС змушені будуть витрачати додаткові обсяги палива для генерації енергії, яка піде в Україну. Потрібна нова змінна – "СUE" – витрати газу на генерацію для українського ринку. 

Нова формула: D>C+CUE+0,4*UC. 

При цьому потужності європейської системи "на вхід" не змінюються. "Запасу на чорний день" у вигляді українських підземних сховищ немає: S=0. 

Ключовим для нас і наших європейських партерів постає питання, наскільки потужності прийому газу перевищуватимуть пікове споживання. Якщо різниця буде менше як 10% – це вже паніка на ринку та стрибок цін, що б'є по європейському споживачеві. Про що, до речі, останні 2 місяці активно говорить російська пропаганда у ключових європейських державах. 

Росія починає інформаційну операцію

Починається інформаційна операція, яка за 3 – 4 тижні стане хвилею навколо тез "дорогий газ = проблеми європейських економік", "Росія є постачальником дешевого газу і може продавати його за "нетоксичними" схемами", "Росія може вирішити проблеми європейських економік". Але для цього, мовляв, необхідно змінити політику щодо Росії, що є неможливою вимогою поки триває війна. Отже, необхідно, наприклад, "перемир'я". 

Саме в цій логіці в Кремлі, навіть "обурюючись" ідеєю Дональда Трампа продати Tomahawk Україні, знову заговорили про "логіку переговорів на Алясці". Я не здивуюся швидкій поїздці Дмитрієва до Вашингтона чи до однієї з нейтральних держав для зустрічі з представниками Трампа. 

Саме в цій логіці Володимир Путін пішов на приниження, визнавши перед Ільхамом Алієвим російську провину за збитий азербайджанський літак. Адже із "нетоксичних" для ЄС схем – розблокування імпорту трубопроводами, але насамперед не російського газу. Азербайджан готовий розпочати, але не має вільних обсягів, понад 5 – 6 мільярдів кубів на рік. А отже, якщо буде політичне рішення запустити один із газопроводів, то там частково буде й російський газ. Точніше, "російсько-американський".

У цій логіці для Путіна дуже важливо продовжувати удари не тільки по енергетиці, а й по системі видобутку та доставки газу. 

Друга частина – розгортання інформаційної операції на європейському напрямку. Буде просування необхідних тез через соціальні мережі, нові медіа, пізніше – програми та заяви політиків, політичних партій. У разі успіху перших двох компонентів – будуть інтерв'ю та цитати "бояр Путіна, які бажають миру з Європою". При цьому фейків буде дуже мало. Це означає, що щедро фінансована раніше, але малоефективна мережа антифейкових громадських організацій виявиться просто марною. 

Цікаво Виснажити чи заморозити: яку стратегію на фронті обирає Кремль

Крім того, у Кремлі сподіватимуться на холодну зиму – тим більше, що кілька попередніх були значно теплішими за норму. 

У разі успіху Кремль запропонує США та ЄС "трохи натиснути" на Україну для хоча б перемир'я з вигідними для Росії поступками.

Як зіпсувати Путіну плани? 

Чи є механізми протидії? Звичайно. На першому етапі арифметика.

1. Сценарії, клімат, ступінь руйнування нашої системи. І як наслідок потреби в імпорті.
2. Визначення за яких сценаріїв згадана вище формула D>=C+CUE+0,4*UC безпечна для нас і наших партнерів (тобто потужності на вхід більші за максимальні потреби).
3. Пріоритезація завдань та визначення, що необхідно зробити, щоб не допустити катастрофічного сценарію. В умовах дефіциту часу та ресурсів першочергові завдання – не гарні роботи "скрізь", а концентрація на недопущенні вкрай негативних сценаріїв.
4. Лише після забезпечення ресурсами (і впевненості, що вони використовуються та захищені як від некомпетентності, так і від розпилу) відбувається обговорення можливостей та механізмів виходу зі складних сценаріїв у хоча б нейтральні. А також активна робота (вже на вчора) щодо вироблення комунікаційної кампанії в країнах ЄС. Масштабні інформаційні операції перебивають своїми. Тобто потрібні тези, погодження з партнерами, спільна робота. Вже на сьогодні. 

Нормальна, продумана робота може перекинути плани Путіна. А ось надія на збіг обставин або красива назва масштабних проєктів без аналізу та конкретики – можуть дуже дорого коштувати.