Росія більше не потрібна у Середній Азії, там обрали ЄС

ЄС дав сигнал російським партнерам

На зустріч з представниками Європейського Союзу прийшли міністри закордонних справ країн ЄС, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменії та Узбекистану.

Читайте також Російська пропаганда втрачає вплив в Україні: як вдалося переграти ворога

ЄС проінформував учасників зустрічі про 11 пакетів санкцій проти Росії та наголосив на важливості орієнтованого на результат діалогу та співпраці в контексті режимів обмежень Євросоюзу.

"ЄС наголосив на важливості запобігання обходу санкцій, і учасники погодилися продовжувати свою співпрацю щодо цього", – додається у спільній заяві.

Як відомо, саме ці держави значною мірою виступали "транзитними пунктами" імпорту до Росії необхідних підсанкційних товарів. Настільки "успішно", що Киргизстан уже навіть встиг потрапити під санкції США.

Зрозуміло, що не одна ця держава брала участь у схемах, але це був сигнал для всіх, і сигнал почули. Як далі все буде розвиватися, звісно, неясно.

ЄС планує готувати 12-й пакет санкцій, про що було оголошено нещодавно. Зрозуміло, що поява ще одного "проблемного члена" у вигляді Словаччини під керуванням Роберта Фіцо ускладнить процес, але поки що можна зосередитися на виконанні попередніх санкцій.

Росії більше ніхто не боїться

Очевидно, що погоджуючись на зустріч з представниками ЄС з санкційних питань, міністри держав Середньої Азії показують, що відносини з ЄС турбують їх значно більше, аніж гіпотетична реакція на це з боку Кремля. Зрозуміло, що "паралельний імпорт" приносить їм високі доходи, однак йти в конфронтацію з ЄС вони теж, очевидно, не хочуть.

Актуально Як жорстока війна принесла сенс існування для росіян у глубинках

Мабуть, вони точно будуть готові підтримувати санкційний режим щонайменше формально. Тут уже ключове питання полягатиме у наповненні санкцій конкретним змістом, з чим останнім часом були проблеми. Не до кінця серйозне ставлення до санкцій з боку Заходу дозволило Росії адаптуватися до нових умов та продовжувати накопичувати військовий потенціал. Це проблема, яку треба вирішувати.

Одночасно з цим, вся ця ситуація показує наступне. Кремль має багато грошей, одержує наддоходи, може їх витрачати. Але ці доходи – це єдиний інструмент їхньої політики зараз. Вірменський лідер каже, що російські війська у них "зайві". Азербайджанці "витискають" російських "миротворців". А держави Середньої Азії (ще однієї зони впливу, про яку так мріяв "бункерний дід") ходять до колег з ЄС поговорити про дотримання антиросійських санкцій.

Росію не бояться. З нею багато хто готові торгувати, якщо дорого. Але її не бояться. Для імперії, яка звикла покладатися на силу, це не дуже приємно. М'яко кажучи.