Пропивати гробові як сенс життя
Я зараз не про економіку, не про демократію, не про якісь обмеження або санкції. І навіть не про правлячий та прогресивний клас. Не про молодь. І звісно не про бізнес-еліти.
Читайте також 4 мільйони снарядів – це багато чи ні? Чи є у росіян "снарядний голод"
Я про звичайного росіянина, яких переважна більшість на величезній, мало пристосованій для цивілізованого життя території. У них насправді все дуже і дуже добре. У них з'явилися сенси в житті, про які можна говорити. Вони знову відчувають себе народом "асвабадітєлєм".
А ще в цього народу з'явилися гроші. Багато грошей. Небачено багато. Це і зарплати військових, і гробові, і виплати за поранення. А ще дешеві кредити. А ще купа соціальних програм зі списання боргів та "підтримці", які стали доступні через війну. А ще нестача фахівців та зниження рівня конкурентності на ринку праці.
Байдуже, що об'єктивно стало гірше, що в містах впала якість життя. Вони відчувають себе краще. І байдуже їм насправді, що це все робиться, вбиваючи своїх сусідів. Байдуже на мораль та етичність.
Селища, які були депресивними чорними дірками, бухають тижнями "в чорну голову" на гробові виплати. Люди з інвалідністю після поранень на деякий час стають зірками, яких всі люблять, бо в них є пійло та гроші.
Це народ, який завжди жив одним днем. Завжди. Переважно цей день був х*ровий. Тепер у їхній уяві цей день гарний. Не важливо, що в ковбасі стало на 50% менше м’яса. Важливо що її стало більше. Це завжди так працювало в цій державі.
Зауважте Як Ілон Маск провокує третю світову війну
Ця війна дала їм те, чого в них ніколи не було – сенс життя. Ця війна збагатила (хоча і не надовго) певні версти населення. Більшість росіян відчули переваги війни морально. Завжди було х*рово, але зараз є мета і сенс. І дешеві гроші. Путін, шмутін – не важливо хто. Помер чи живий, здоровий чи хворий – не важливо. Середньостатистичний росіянин має прямі вигоди від війни. Навіть, якщо це тільки в його уяві.