Такою була моя відповідь у Давосі на вступне запитання модератора панельної дискусії "Шлях до миру в Україні: силою чи згодою?". Про це пише Кирило Буданов.
До теми Світ остаточно змінився – настав час об'єднатися проти тиску великих країн
Нам критично потрібна єдність партнерів
Передусім маємо тверезо оцінювати реальність: сьогодні ми проходимо через найкривавішу війну після 1945 року. Сподіваюся, що ми все ж таки на шляху до кардинального рішення. Ми рухаємося вперед, і, хоча було б неправдою обіцяти, що мир настане вже завтра, зусилля для цього докладаються величезні. Якщо потрібно чітко окреслити ситуацію, у якій ми перебуваємо зараз, я б використав термін "стриманий оптимізм".
Багато хто говорить про те, що Україна повинна мати місце за столом перемовин. Насправді ми вже в процесі, і цей процес не йде без нас. Зокрема, ми провели серйозну роботу з представниками команди Дональда Трампа.
Розуміємо, що зі слабкої позиції говорити з Росією неможливо. Тому нам критично необхідна подальша єдність і допомога партнерів – від озброєння до політичного впливу громад. Чвари між партнерами лише грають на руку ворогу.
Китай економічно поглинає Росію
Щодо самої Росії, то її 12-річна риторика про загрозу НАТО залишається основним виправданням агресії. Проте за цей час росіяни самі загнали себе в іншу пастку. Що сильнішим ставав санкційний тиск, то більше Росія йшла в руки Китаю.
Зараз ми бачимо фактичне поглинання Росії Китаєм. Так, Пекін не передав Росії жодної одиниці готового озброєння, – це факт. Проте він майстерно використовує слабкість Росії, поглинаючи її економічно та посилюючи свій політичний вплив. Росіяни це розуміють, і їм від цього боляче.
Наше завдання – акумулювати всі сили, мобілізуватися і довести справу до кінця. Нам потрібен не просто фінал війни, а мир, гарантії безпеки та чіткий план відбудови України.
Рухаємося далі. Слава Україні!