Росіяни будуть менше їсти: як Путін стабілізує економічну ситуацію

Як Башкортостан страждає від війни?

11 жовтня дрони Центру спеціальних операцій "А" СБУ дотяглися до заводу "Башнафта – УНПЗ" в Уфі (Башкортостан). Попередньо, вони завдали шкоди одній з установок для перероблювання сирої нафти. Про це пише Олексій Копитько, інформує 24 Канал.

Читайте також Виснажити чи заморозити: яку стратегію на фронті обирає Кремль

Це вже третя за місяць успішна атака СБУ на об'єкти в Башкортостані, відстань до яких становить близько 1400 – 1500 кілометрів. Тобто це вже не випадковість і не збіг, а цілеспрямована робота. Отже – росіяни і всі зовнішні спостерігачі мають привід робити прогнози. А прогнози наступні.

УНПЗ зосереджений на перероблюванні нафти з Башкортостану (40%) та Західного Сибіру (50%). Потужність цього заводу – близько 6,6 мільйона тонн нафти та газового конденсату на рік. Він є частиною уфимського нафтопереробного кластера потужністю понад 23 мільйони тонн на рік. 

Якщо СБУ вже тричі дотяглася до регіону, то дотягнеться знову і знову. Тобто за кілька місяців може поставити під питання стабільну роботу всього кластера в Уфі, а також нафтохімії в Салаваті та Стерлітамаку. 

Удари по Башкирії спричинять ланцюгову реакцію проблем і для Газпрому, і Роснафти. А також для уфимських бонз, які радісно наживалися на війні ціною тисячі трун для республіки. Башкортостан  перебуває на першому місці у Росії за кількістю підтверджених втрат убитими. Зараз ця республіка поступово вибивається у лідери за кількістю "пропущених" дальніх ударів. Дуже сумнівні здобутки, особливо – на тлі процвітання сусіднього Татарстану.

Як Кремль готується стабілізувати ситуацію?

Галузеві ЗМІ відзначають два моменти. З одного боку, новини з Ізраїлю та Гази підганяють обережний оптимізм щодо тимчасової стабілізації в регіоні, що штовхає вниз ціни на нафту. Бо знижуються ризики зриву постачання.

Водночас технічно після неотримання Нобелівської премії миру Дональд Трамп різко розсердився на Китай і ввів 100% мита на низку товарів. Була кинута фраза: "На фоні агресивних дій Пекіна у сфері контролю над експортом рідкісноземельних металів та інших чутливих позицій немає сенсу зустрічатися з імператором Сі". Зустріч очікувалася на саміті АТЕС 31 жовтня – 1 листопада у Кореї). На день пізніше Трамп пом'якшав: мовляв, він нічого не скасовував, а просто не знає – буде зустріч чи ні. 

Проте вся ця метушня розглядається в контексті уповільнення як китайської, так і загальносвітової економіки. Що створює додаткові умови зниження попиту на енергоресурси. І просідання цін. 

В умовах, коли Росія стає ризиковим постачальником, на такій кон'юнктурі їй доведеться йти на додаткові поступки. Це позначиться на бюджеті та – як наслідок – на здатності гасити проблеми регіонів. 

Тенденція останніх трьох років така – Москва знижує обсяг федеральних трансфертів у регіони. Потроху, але знижує. І все ж таки це в рублях. Тобто мінус ще втрати від інфляції. 

За підсумками 1 півріччя 2025 року 67 регіонів Росії мали дефіцитний бюджет. Скажімо, у Кемерово дефіцит – під 40%. І це ще не кінець року, коли закриваються різні держконтракти. 

Не дивно, що Володимир Путін раптово зізнався в атаці на азербайджанський літак і погодився на компенсації постраждалим і сім'ям загиблих. Йому довелося йти на публічне приниження, щоб спробувати згладити конфлікт з Ільхамом Алієвим. Йому треба зняти напругу та отримати шанс на розширення маневру ресурсами. 

Загалом сума новин та оцінок з Росії виглядає так, що Кремль готується стабілізувати систему на нижчому рівні добробуту населення. Росіяни стануть менше їсти (крім москвичів, які буквально "заїдають" війну). А щоб вони не крутилися, вже фактично розганяється мобілізація – йде потік електронних повісток. При цьому розпочалася явна різнобіжність між регіонами. 

Частина різко підвищила виплати найманцям. Інші ж, навпаки, різко урізали задоволення. Наприклад, у Татарстані найманці сумарно отримували 3,1 мільйона рублів, а тепер отримуватимуть 800 тисяч. 

Результативні удари СБУ та інших структур Сил оборони України посилюють сум'яття. Переговорні позиції Росії до умовного кінця поточного військового циклу можуть істотно відрізнятися від кремлівського плану.