Як росіяни просуваються на Покровському напрямку
На Покровському напрямку росіяни ввели у бій основні сили двох загальновійськових армій (2-ї та 41-ї ЗВА), а також придані до них частини та з'єднання. Про це заявив Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.
Актуально Росіяни проривали оборону у районі Костянтинополя і Розливу: карта боїв 29 січня
Через це упродовж останніх 5 діб противник зіткнувся з низкою труднощів. Однак, попри втрати, він продовжує вперто тиснути у потрібному йому напрямку, поступово досягаючи мінімальних тактичних успіхів на низці ділянок та напрямків.
Середньодобовий темп наступу росіян на Покровському напрямку становить приблизно до 1 – 1,2 кілометра на добу, рідко перевищуючи цей показник. Бувають дні, коли він не перевищує 0,5 кілометра на добу.
Водночас частини та з'єднання УВ противника "Центр" ведуть наступальні бої в районі Торецька, активно діють на Новопавлівському напрямку та ведуть наступальні/штурмові дії в напрямку району Єлизаветівка – Баранівка – Водяне Друге – Малинівка, на північний схід від Покровська та Мирнограда.
Власне, на Покровському напрямку ситуація упродовж 22 – 27 січня суттєво не змінилася, проте за цей час противнику все ж вдалося досягти певних тактичних успіхів, зокрема:
- передовим підрозділам 74-ї та 55-ї ОМСБр 41-ї ЗВА противника, вочевидь, вдалося розширити свій клин між Нововасилівкою та Піщаним, перерізавши дорогу Покровськ – Межова, захопивши село Котлине та розпочавши бої за село Удачне. Вони навіть значно просунулися на північ, за дорогу. Однак їхні спроби зайняти село Звірове на своєму правому фланзі, судячи з усього, поки що залишаються безуспішними, і це певним чином стримує дії російських штурмових груп, які діють саме за дорогою;
- передові підрозділи зі складу 90-ї ТД 41-ї ЗВА, за підтримки низки частин та підрозділів зі складу 2-ї ЗВА, після захоплення Нововасилівки вели бої за село Успенівка, намагаючись забезпечити цей клин з півдня та південного заходу шляхом просування до села Новоолександрівка. Однак досягти значних успіхів їм поки що не вдалося, ведучи вперті бої з українськими військами, що обороняються в районі Успенівки, "Царського ставка" і села Удачне.
На цьому етапі на південь і південний захід від Покровська противник прагне активно діяти на двох основних напрямках – прорватися якомога далі на північ в напрямку Новотроїцьке – Гришине (тобто перерізати обидві основні комунікації, що ведуть з Покровська на захід і південний захід, і він вже перерізав одну), а також просунутися якомога далі на захід по обох берегах ріки Солона (забезпечуючи флангову стійкість цього вклинення).
Зауважте Як українські патріоти купилися на російську пропаганду
Що стосується дій росіян на інших ділянках Покровського напрямку, то вони характеризуються очевидним спільним "оперативним" зв'язком з діями військ 41-ї та 2-ї ЗВА на напрямку головного удару. Зокрема:
- передові підрозділи 35-ї ОМСБр 41-ї ЗВА та 506-го МСП 27-ї МСД противника продовжують свої спроби прориву в напрямку Зелене – Чунишине, а також Даченське – Чунишине. Наразі ці спроби безрезультатні;
- 137-ма ОМСБр 41-ї ЗВА та 589-й МСП 27-ї МСД майже на регулярній основі атакують у напрямку Миколаївка – південна околиця Мирнограда, з таким же результатом;
- основний допоміжний удар, очевидно, наносять "вільні артисти" з 5-ї ОМСБр 51-ї ЗВА, перегруповані сюди з колишнього Курахівського напрямку, по головній дирекції Воздвиженка – Малинівка на північний схід від Мирнограда і Покровська. За цей час вони встигли просунутись ще на кілька сотень метрів у бік дорожньої розв'язки на дорозі Покровськ – Бахмут, але не змогли поки взяти ані Баранівку, ані Єлизаветівку, ані перерізати саму рокаду.
У всіх трьох випадках явно йдеться про сковування основних резервів українського угрупування військ, що діє на Покровському напрямку. Причому такий рівний розподіл додаткових активних ділянок практично по всьому фронту аж ніяк не випадковий. Ворог усвідомлює проблеми з особовим складом в українських підрозділах і тому прагне максимально розтягнути по фронту допоміжні сектори своєї наступальної діяльності.
Так росіяни хочуть вирішити двоєдине завдання – як зв'язати українські резерви й намацати на майбутнє цілком можливі "слабкі місця" в системі оборони ЗСУ на Покровському напрямку.
Від чого залежить подальший перебіг подій
Ситуація на Покровському напрямку в майбутньому буде визначатися декількома факторами.
1. Чи зможуть ЗСУ утримати під своїм контролем населені пункти Удачне та Звірове. Фактично це питання про те, чи буде успішною спроба ворога обійти район оборони в місті з південного заходу.
2. Ефективність дій російських військ на низці інших, "допоміжних" напрямків (насамперед в районі Воздвиженки). Це безпосередньо буде пов'язано зі сценарієм подальших дій противника щодо всього району Покровської оборони ЗСУ.
3. Ну і здатність командування ЗСУ не тільки тримати під своїм контролем дорогу Покровськ – Павлоград, а і можливість відтіснити ворога назад, на південь від дороги Покровськ – Межова.
Поки що успішна реалізація ЗСУ всіх цих трьох завдань виглядає, скажімо так, проблематично. Ворог має значну перевагу у двох факторах – кількості штурмової піхоти та кількості артилерії і боєприпасів до неї. Обидва чинники росіяни прагнуть реалізувати повною мірою.
Хоча тотальний перехід противника на Покровському напрямку від масованих атак/штурмів, іноді навіть із більш-менш пристойною кількістю важкої бронетехніки, до методики "безперервного просування малими піхотними групами" – також варто вважати не дуже обнадійливим фактом для росіян.
Цілком можливо, що з огляду на подальший розвиток ситуації на Покровському напрямку, командування УВ "Центр" противника вичікує свій час. Оскільки для того, щоб відносно швидко та ефективно захопити весь Покровський район оборони ЗСУ, ворогу явно потрібно буде обійти та оточити місто не лише з південного заходу чи навіть із заходу. Те ж саме доведеться робити зі сходу і півночі.
Читайте також Зовсім скоро Путіну доведеться робити складний вибір
Це очікування "погоди біля моря" чітко зумовлене роздумами командування противника на тему подальшого використання накопичених оперативних резервів.
Не сперечаюся, можна, звичайно, обійтися і без цього, вперто прогризаючи оборону ЗСУ на південь і південний захід від Покровська виключно в оперативній побудові, лише посилюючи її додатковими формуваннями. Втім, це явно до того моменту, поки "гризеться" і поки є чим заплатити за таке сумнівне задоволення.
На додаток, навіть введення в бій основної маси резервів військ "Центр" в смузі 41-ї ЗВА навряд чи змінить цю парадигму. Інша справа – раптовий і в зручний момент перехід до наступу силами цих самих резервів на схід і північний схід від Покровська. Питання лише в тому – коли це варто робити, а коли ні.
Щобільше, накопичених резервів може й не вистачити на повторення "південного прориву". Бо якість процесу відновлення боєздатності російських формувань виведених для цього з першої лінії останнім часом часто, скажімо так, виглядає сумнівно. Прикладів є достатньо – починаючи із 810-ї окремої бригади морської піхоти, закінчуючи низкою формувань 3-ї ЗВА противника.
Російське командування не може не розуміти того, що захопити Покровськ у такий спосіб, як вдалося захопити Селидове, тобто шляхом інфільтрації та просочування малих піхотних груп у місто через неприкриті ділянки української оборони, вже не вийде.