У наступні 2 місяці обстрілів буде більше

Це той випадок, коли є головна лінія, навколо якої все шикується.

Читайте також Що потрібно знати перед перезавантаженням уряду

Вибори у США. 60 днів. 8,5 тижні. Фінішна пряма. Будь-які заяви в цей період (навіть найприємніші для нас), але які не передбачають виконання до початку листопада, не означають нічого. Вони переслідують виключно електоральні цілі. Це стосується не лише США, а й чиновників ЄС та НАТО, які йдуть з посад у вересні – жовтні.

Мають значення лише факти, виражені у матеріалі. Потрібно відкидати все "глибоко символічне", якщо воно не "глибоко матеріальне".

1. Трамп і Гарріс. Китай та Росія

У кожного гравця своє бачення бажаного результату та того, як ситуація з війною може позначитися на балансі різних сюжетів (Близький Схід, Тайвань, Африка тощо). Цим і будуть зумовлені ходи.

Чинна адміністрація США показує, що найбажаніший сценарій на 60 днів – щоб була якась видимість контролю чи замирення. Без різких рухів.

Пакети допомоги останній місяць виглядають консервативними. Плюс є ризик, що президент США не повною мірою скористається повноваженнями з виділення допомоги (PDA) і те, що затвердив Конгрес, не буде реалізовано. Негатив може бути підтверджений (або спростований) через 2 дні на черговому "Рамштайні".

Частина держав-партнерів уже дала зрозуміти, що рішення про допомогу Україні на 2025 рік ухвалюватиметься у листопаді за підсумками голосування у США. У бюрократичному плані це означає, що ритмічна допомога (якщо така буде) розпочнеться не з 1 січня, а ближче до весни.

Тобто 2025 рік поки що в тумані. Без оцінки обсягів допомоги дуже складно говорити про якісь перспективи. Цифра 40 ярдів, зазначена на саміті НАТО, поки залишається фантомом.

2. Щодо Росії основний маркер – мобілізація

Для продовження наступу без пауз ворог має критичну необхідність провести мобілізацію. Після 8 вересня, коли закінчиться низка регіональних виборів, ймовірність такого кроку зросте.

Однак нова публічна хвиля масової мобілізації – це дія, на яку США будуть змушені реагувати. Нюанс у тому, що навіть якщо Росія розпочне мобілізацію з понеділка, особливого ефекту на землі до листопада не буде. А ось спровокувати небажані ходи США вона може.

Важливо Україна, Сирія, Чечня, Афганістан: що треба знати про концепцію війни Росії

У зв'язку з чим в ефірі є безліч міркувань на тему існування домовленостей: Росія не ескалює до виборів, а США щось нам не дозволяють і карають зниженням рівня допомоги, якщо ми сіпаємося.

Коментувати це немає сенсу. Без реальної інформації – це конспірологія. Але що варто тримати на краю свідомості: ми не знаємо, який результат виборів у США Кремль вважає найкращим для себе.

Цілком імовірно, що напередодні виборів (кінець жовтня – початок листопада) Путін вирішить дати пас якомусь із кандидатів (як це було з обміном на тлі висування Камали Гарріс). Це може бути як демонстративний заспокійливий жест, так і загострення.

3. Останніми днями багато поганих новин: Харків, Суми, Полтава, Львів, Кривий Ріг…

Факти такі.

За 10 місяців операції на Авдіївському напрямку російські війська захопили близько 1000 кілометрів квадратних (це площа просування Сил оборони України у Курській області). У глибину окупанти просунулися на 35 – 38 кілометрів. Ширина прориву становить 25 кілометрів. Вже видно, що російська армія не має сил масштабно тиснути навіть на двох напрямках.

На Покровському напрямку окупанти зараз зайняті забезпеченням флангів.

В осінь ми входимо набагато краще, ніж могли б. Ворог мав амбітні плани на весняно-літню кампанію. Однак спочатку росіяни спалили частину військ на північ від Харкова. Потім Курська операція відтягла на себе неабияку частку резервів, які зараз могли б тиснути на той же Покровськ або вклинюватися між Харковом і Сумами.

На карті видно три виступи (Сіверський, Торецький та Курахівський), які росіяни страшенно хотіли б зрізати. Але для цього їм потрібні додаткові війська, яких станом на зараз немає (і в найближчі 2 місяці точно не буде, навіть у разі оголошення мобілізації).

Є спроба розсікти наші війська в Харківській області, щоб вийти до Осколу.

Навіть у разі погіршення ситуації на одній з ділянок у суто військовому плані це не спричинить драматичних наслідків для всієї оборони країни. Тобто може бути погано, але масштаб цього "погано" треба об'єктивно оцінювати.

Рекомендуємо "Геть від Москви": чому важливо відмовитися від копійок

Що здатне різко погіршити все – це настрій людей: коли вони перестануть чинити опір. І втрата управління.

4. Висновок

Карти на найближчий раунд уже роздані. Як їх розіграють, які ходи підготовлені – ми не знаємо, але все вже сталося.

Протягом найближчих двох місяців складно розраховувати на стрімке надходження допомоги, яка зіграє до початку листопада.

Росія, як і раніше, не може впоратися з нашою армією. Навіть якщо ворог продовжить рух, чисто військовими засобами нас не зможе знищити. Мобілізація їм на короткому відрізку не допоможе.

Єдиний напрямок, де Кремль може наростити зусилля чинними ресурсами, – це звірства проти цивільного населення. Вони не виглядатимуть як ескалація, але похитнуть стійкість.

Якщо не похитнути мотивацію української армії та підтримку армії тилом – треба проводити мобілізацію, чого у Росії не хочуть. Здійснюючи тиск на цивільних, Росія створює вилку: можливість продавлювати нашу армію з опорою на приховану мобілізацію та найманців, а також формуючи заділ під переговори. Це розкручує спіраль: що менша стійкість України, то менше допомоги ми реально отримаємо.

Нюанс у тому, що громадяни України демонструють визначну стійкість. Через що плани Кремля вже неодноразово зривалися.

Зауважте Основне джерело фінансування війни проти України досі не перекрите

На найближчі 2 місяці ситуація така:

• доведеться терпіти, не можна шарахатися;
• інформація про звірства росіян має оперативно доноситися через громадську думку до тих, хто зацікавлений її не помітити. Щоб у ході виборів їм таки довелося реагувати та стримувати Путіна.

Тим, хто формує оцінки, настав час зафіксувати: заява Байдена про те, що "Полтава – це спроба зламати волю народу", на тлі заборони застосовувати далекобійні засоби та консервативного підходу до надання допомоги виглядає так, наче у прагненні зламати волю українців Росія не самотня. Навіть якщо це не так. А виглядає – так.

Коли живий організм (Україна) загнаний у кут, спливає кров'ю, перебуває під колосальним тиском і спостерігає дії, які виглядають як знущання та приниження, це може спричинити ірраціональну поведінку. Це факт. До нього варто поставитись серйозно.