Росією завжди правитимуть привиди страшного минулого

Тюремні строки за "неправильні" думки

Одностайність лякає так само як мовчання, навіть більше. Критичне сприйняття стало кримінальним злочином. У Росії можна заборонити слова, думки, згадки.

Цікаво Благодійність – це робота: чому БФ насправді не можуть існувати без зарплат

Можна заборонити думати всупереч офіційній версії. Мрія "великого брата" здійснилася в путінській Росії: мало погодитись, треба ще й із радістю прийняти. Думкозлочин більше не вигадка, за нього дають реальний термін.

Жах у тому, що в Росії стерті межі між добром та злом. Сталін знову герой. Пам'ять скоригована. Злочинці – герої країни, якою керують чекісти та злодії. Позасудова кара за допомогою кувалди, яку виставив на загальний огляд злочинний синдикат, не викликає обурення та протесту, а вважається новими стандартами справедливості.

Якщо Росія колись дізнається, що путінський кухар Євгєній Пригожин готує для шефа ворогів за рецептами Іді Аміна (колишній президент Уганди і творець одного з найжорстокіших авторитарних режимів в Африці – 24 Канал), то це просто назвуть новим словом у кулінарії.

Тому що немає нічого неможливого в суспільстві, що складається з мерців, підлабузників, дурнів і боягузів. У суспільстві, де ліберал і демократ – лайливі слова, де свобода – це померти за хворі фантазії маленького фюрера та його доппельгангерів.

Росіяни оберуть нового Путіна

Мені страшно, що в цій армії зомбі є люди, з якими маю кровну спорідненість, спільні спогади та захоплення. Люди, з якими ми читали одні книги, дивилися одні фільми, сперечалися, сміялися, любили... А тепер вони у владі "Чужого". В них оселилося щось, що перетворило їх на покірних, позбавлених логіки та розуму істот.

Читайте також Як у Росії в будь-якій непокорі вчувають "Слава Україні"

Мені не хочеться вірити, що вони й тоді були такими. Однак я не заперечую цієї можливості. Реальність іноді лякає, але нездатність бачити цю реальність мене лякає набагато більше.

Я був би готовий боротися за тих, хто вижив у російській пустелі, але тих, з ким ще можна говорити, за кого варто боротися, там більше нема. Те, що мертве, – померти не може.

Країна, в якій привиди зі страшного минулого правлять мерцями зі ще страшнішого сьогодення, безнадійна. Вона у будь-якому разі вибере собі нового Сталіна, Скуратова, Грозного чи Путіна у його черговій іпостасі. Не можна врятувати тих, хто не хоче жити. Та й не варто.