Ще один цвях у домовину окупантів

Коли у вересні минулого року російський уряд оголосив так звану "часткову" мобілізацію, значна кількість оглядачів розцінила це як ще один крок до економічного краху агресора. На той час санкції вже починали приносити перші плоди у вигляді скорочення імпортно-експортних операцій Росії із зовнішнім світом. Вилучення сотень тисяч московитів з ринку праці мало значно посилити дію обмежень.

Важливо Цифри вражають: попри санкцій Росія спромоглася наростити експорт нафти в ЄС

Станом на початок весни офіційна російська статистика показувала приріст збройних сил агресора на 400 тисяч осіб. Очевидно, це число є суттєво заниженим, адже воно щонайменше не враховує поповнення багатотисячних армій найманців (наприклад, групи Вагнера).

Крім того, кількасот тисяч працездатних росіян покинули країну від початку повномасштабної війни, і цей процес значно пришвидшився після оголошення мобілізації. Таким чином, кожний без винятку регіон Росії зазнав багатотисячного скорочення робочої сили, що в поєднанні з санкціями є важким ударом по економічному потенціалу Московії.

Відколи Росія стала найбільш підсанкційною державою світу, її уряд радісно повідомляв про рекордно низький рівень безробіття. Справді, в лютому воно впало до рівня 3,5%, але це зовсім не є індикатором економічного процвітання.

Наприкінці травня у ділових колах навіть з'явилася ідея переходу на шестиденний робочий тиждень. Представники московського бізнес-клубу AVANTI звернулися з такою пропозицією до російського міністра праці. За їхніми словами, для підтримання економічної стабільності в умовах тиску західних санкцій потрібно переходити до екстремальних методів. Враховуючи скорочення робочої сили і неможливість підвищити її продуктивність, перехід на шестиденний робочий тиждень має стати одним з механізмів виживання.

Грошей немає, але ви тримайтеся (с)

Завдяки суттєвому збільшенню витрат на оборонну промисловість, російські великі міста (Москва, Санкт-Петербург) не зазнали помітного зниження рівня життя. Оскільки там сконцентровано багато підприємств і урядових установ, показники попиту на товари і послуги залишаються відносно стабільними, а зарплата працівників сплачується без затримок.

Читайте також Яку карту готується розіграти Росія після підриву Каховської ГЕС

Задовільна економічна ситуація притаманна також північним регіонам, де сконцентровані значні поклади нафти. Північний Сибір, Ямало-Ненецький і Ханти-Мансійський автономний округи зазнали незначного скорочення реальних доходів за підсумками 2022 року. Це можна пояснити високими цінами на енергоносії, що трималися до жовтня.

Однак після того поєднання падіння цін на нафту і мобілізації змушує уряд підтримувати мінімальний рівень добробуту користуючись коштами резервних фондів. До слова, нафтовидобувний бізнес північних регіонів не лише зменшив виробництво через падіння цін, а й був обкладений додатковими податками.

Інші регіони зазнали суттєвого зниження реальних доходів. Йдеться навіть про відносно розвинені області європейської частини Росії: Калузьку, Ліпецьку, Ярославську тощо. За підсумками 2022 року, їхні мешканці стали біднішими на 5 – 8%, і зараз ситуація погіршується через мобілізаційні процеси. Подібна тенденція спостерігається в сільськогосподарських південних регіонах, південному Сибіру і на Далекому Сході.

Одним із каналів підтримки родин загиблих мобілізованих мали стати урядові виплати. На початку 2023 року розшукуваний міжнародний злочинець Владімір Путін підписав указ про компенсацію в розмірі 5 мільйонів рублів (68,8 тисячі доларів) за кожного померлого солдата.

Рекомендуємо Війська НАТО в Україні? На які гарантії безпеки може розраховувати Київ

Однак вже в березні повідомляли, що Росія заборгувала родинам загиблих понад 1,5 трильйона рублів. Десятки тисяч військовослужбовців отримують статус "зниклих безвісти", що не є підставою для виплати допомоги. У багатьох регіонах Росії фіксують невдоволення громадян через відсутність цих виплат, і вони мають потенціал перерости в серйозні заворушення.

Без сумніву, мобілізація стала одним із тих вагомих чинників, що нині штовхає російську економіку до стану вільного падіння.

Окрім скорочення ділової активності по всій території країни-агресора, вона також поглиблює і без того значну різницю в економічному розвитку між регіонами Росії. Якщо страждають навіть розвинені області європейської частини Московії, то території, населені переважно поневоленими народами, зазнають важкого удару, наслідком якого буде багаторічний економічний занепад. Відповідно, єдиною надією цих народів є звільнення від московського рабства, що стане запорукою в тому числі економічного процвітання в майбутньому.