Окупанти зрозуміли, що їхня улюблена військова теорія не працює й взялися осучаснювати її

Що не так з улюбленою військовою теорією росіян

Якщо просто, то це теорія про те, як швидко та ефективно прорвати систему оборони противника на оперативну глибину й куди та як далі рухати свої війська, щоб добитися успішного кінцевого результату – розгрому або оточення противника.

Читайте також ЄС боїться нових 10 мільйонів біженців з України

Саме її росіяни розглядають як найбільш ефективний та повний засіб досягнення максимально рішучого розгрому військ противника й послідовного виконання поставлених перед військами завдань на оперативному та стратегічному рівнях.

Однак під впливом чинних реалій окупанти вимушені частково переглядати основні практичні прийоми та методи її застосування. Особливо в частині взаємозв'язку її окремих етапів та елементів.

Як з'ясувалося, низка її положень та принципів, сформульованих ще до Другої світової війни, нині просто не відповідає реальності.

Зокрема, наявні реальні вогневі спроможності оперативних угруповань російських військ сьогодні не повною мірою дозволяють забезпечувати докорінне зниження рівня стійкості системи оборони ЗСУ, причому не тільки на оперативному рівні, а й навіть у тактичній зоні. Це, своєю чергою, позбавляє російське командування можливості швидко та на всю глибину здійснити її прорив, що є "базовою" умовою проведення такого роду операції.

Іншими словами, реальна здатність російських військ виконувати увесь комплекс вогневих завдань, починаючи з вогневого придушення противника на передньому краї, закінчуючи вогневим ураженням цілей в оперативній глибині військ противника, просто не дозволяє проводити цю саму "оперативну наступальну операцію" так, як треба.

Оперативна раптовість зараз практично неможлива

Ця ситуація ще більше погіршується для росіян, якщо противник (тобто Сили оборони України – 24 Канал) має спроможності вести ефективну контрбатарейну боротьбу й самому наносити ефективне вогневе ураження на всю глибину оперативної побудови російських військ.

Іншими словами, російські оперативні угруповання військ станом на сьогодні не можуть із заданими швидкістю та ефективністю проривати оборону противника, який має принаймні порівнювані із ними вогневі спроможності й перейшов до оборонних дій на підготовлених рубежах та позиціях. Особливо це стосується так званих "стандартних" параметрів наступальних дій, які вкладаються у поняття "глибока оперативна операція".

Рекомендуємо Звільнення генералів в історії воєн: чому випадок Залужного не унікальний

Досягнення такого важливого для успіху "глибокої наступальної операції" елементу, як оперативна раптовість дій військ, в теперішніх реаліях також – або взагалі неможлива, або лише "умовно можлива".

Особливо в тих умовах, коли противник має цілком ефективні засоби та методи ведення розвідки, які дозволяють йому своєчасно помічати перегрупування російських сил й засобів. Іншими словами, будь-які зосередження, розгортання, або просто переміщення формувань від батальйону й вище росіянам приховати дуже важко. Це також для організації та проведення "глибокої наступальної операції" стає певною проблемою.

Останні технологічні зміни у комплексі озброєння та військової техніки, які суттєво поміняли саму сутність та зміст дій сил й засобів, також істотно змінили технологію організації та проведення будь-яких наступальних операцій.

Як вороже командування закриває очі на важливі деталі

Невдалі спроби російського командування діяти у межах та шаблонах раніше чинної теорії (вогневе придушення противника + натиск та маневр), без врахування технологічного фактора ми могли неодноразово спостерігати під час нинішньої війни.

Це ті наступи російських дивізій, бригад та полків у щільних бойових порядках після інтенсивної вогневої підготовки, яка просто не забезпечувала належне придушення системи оборони українських військ. Останній приклад з Авдіївкою дуже показовий.

Часом здається, що російське командування під час організації та ведення наступальних дій просто не враховує цілу низку технологічних факторів. Від факту, що встановлювати мінно-вибухові загородження тепер можливо дистанційно, закінчуючи тим, що тепер у повітрі висить ціла купа дронів, а бойове управління здійснюється в режимі онлайн. Причому це стосується не тільки тактичної зони.

Навіть таку дрібницю, як суттєве скорочення часу бойової реакції українських військ, російське командування під час організації власних масштабних наступальних дій взагалі не враховує або враховує "опосередковано".

Цікаво Яка країна найбільше хоче завершення війни між Україною та Росією

Вони продовжують спокійно собі висуватися на вихідні рубежі колонами, спокійно розгортатися у бойові порядки й діяти так, як "написано в бойовому уставі".

Той факт, що їх тепер можуть помітити здаля ще під час висування, або в районі зосередження (й нанести по них відповідне вогневе ураження), російські командири дуже часто не враховують або враховують лише формально.

Ворог "дозріває" до важливих змін

Однак, на жаль, росіяни дуже швидко вчаться. Вище описані зміни, які впливають на практичне застосування російським командування "теорії глибокої операції", останнім часом спонукали противника до запровадження низки нововведень у свої дії на оперативному рівні.

Російське командування почало формувати достатньо потужні нові частини та з'єднання, зокрема, навіть артилерійські дивізії. Відбувається достатньо вагоме нарощування кількісного складу вже розгорнутої артилерійської складової цих угруповань. Збільшується питома частка артилерії великих калібрів (так звана "артилерія великої потужності").

Противник достатньо активно намагається протидіяти нашій армійській розвідці на оперативному рівні. Причому застосовує цілий спектр методів та способів. Іноді, досить нетривіальних. Наприклад:

• достатньо серйозно займається "легендуванням" тих чи тих переміщень своїх формувань,
• активно використовує з цією метою дезінформацію,
• "дробить" переміщення будь-яких своїх більш-менш значних формувань,
• активно реалізовує в оперативних та тактичних тилах фільтраційно-загороджувальні заходи,
• займається радіомаскуванням тощо.

Можемо спостерігати, як основна маса частин та з'єднань противника, які мають досить високий рівень мобільності, під час організації масштабних наступальних дій тримаються у других ешелонах. Водночас атакувальні та штурмові дії у тактичній зоні для прориву системи оборони українських військ проводить переважно піхота (різноманітні стрілецькі\штурмові підрозділи та частини).

Тут варто відзначити й зростальний рівень гнучкості російського командування, яке воно демонструє в окремих випадках. Якщо швидко й достатньо глибоко прорватися значними рухомими підрозділами та частинами їм не вдається, вони тут же переходять до методу "прогризання" (штурмова піхота + масована артилерійська підтримка), відводячи основну масу бронетехніки від переднього краю. Однак немає жодного сумніву, що якщо їм вдасться десь "достатньо прогризти", то ці механізовані та танкові підрозділи одразу будуть введені у цю "дірку".

Рекомендуємо Трамп посилає негативні сигнали Європі, забуваючи справжню історію

Росіяни досить інтенсивно намагаються адаптуватися й до технологічних змін – від активного розвитку власних засобів РЕБ, закінчуючи спробами запровадження роботизованих систем озброєння. Наприклад, вони зараз активно розробляють власні "морські дрони", нові системи бойового управління та програмне забезпечення до них. Надивившись на нашу "Кропиву" та інші бойові програми, пробують змайструвати щось подібне й собі...

Як на мене, у середньостроковій перспективі ми можемо стикнутися з "творчим перероблюванням" російським командуванням їхньої основної "теорії глибокої операції" на сучасний лад. Очевидно, що наш противник поступово "дозріває" до цих змін.

Причому, це може стосуватися багатьох елементів на тактичному та оперативному рівнях: від зміни типового організаційно-штатного складу оперативного угруповання військ противника, до кількісного та якісного рівня озброєння та оснащення частин та з'єднань, які його складають.