Історія повторюється знову, тільки тепер під прицілом окупантів опинилися країни Північноатлантичного альянсу. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Днями очільник російського МЗС Сергій Лавров після тижня на Генеральній Асамблеї ООН видав розлогу промову, де знову цинічно переконував, нібито Росія не збирається воювати з Європою. Мовляв, це "маячня та нісенітниця", а сама Європа готується до війни. Проте під цією дипломатичною ширмою Кремль уже тривалий час розгортає плацдарм для майбутнього удару, активно задіюючи територію та ресурси білоруського режиму.
Стара схема: від "мирних тракторів" до плацдарму ескалації
Зараз ми спостерігаємо цілий ряд небезпечних факторів, які вказують на те, що в Білорусі створюють довготривалу військову базу. Російські війська модернізують інфраструктуру, розширюють логістику та уніфікують залізничне сполучення, готуючи його до швидкого перекидання важкої техніки та ешелонів. Ключовий напрямок – північно-західний, у бік так званого Сувальського коридору на стику кордонів Литви та Польщі.
Олександр Лукашенко повністю інтегрований у ці плани. Свого часу він переконував, що до України з Білорусі поїдуть хіба що трактори та комбайни, а за підсумком надав усе: від землі до повітряного простору, що вилилося в трагедію Бучі та Ірпеня. Сьогодні він здійснює безпрецедентні мобілізаційні заходи, як-от повна мобілізація військової частини біля Гродно, та віддає промисловість – від МАЗу до БелАЗу – під потреби російського ВПК.
Якщо Путін ухвалить рішення щодо наземної чи гібридної операції для розблокування Калінінграда, режим у Мінську знову надасть абсолютно все. Сам Лукашенко, розуміючи наслідки, у вирішальний момент просто намагатиметься відсидітися в черговому "тривалому відрядженні", залишивши відповідальність на своїх силовиках.
Тестування кордонів НАТО та випробування П'ятої статті
У Кремлі чудово усвідомлюють обмеженість власних ресурсів у разі прямого зіткнення з усім блоком НАТО в класичній війні. Тому стратегія Путіна полягає в тому, щоб розправлятися з країнами поодинці, діючи етапами й балансуючи на самій межі активації П'ятої статті Статуту Альянсу.
Ми вже бачимо ці провокації. Російські дрони регулярно порушують повітряний простір країн Балтії – нещодавно такий апарат зайшов у Литву з боку Білорусі. Черговий реактивний дрон залетів у повітряний простір Польщі через пункт пропуску Гогін. Додайте сюди постійний шантаж повітряними кулями, риття тунелів для нелегальних мігрантів та сотні гібридних операцій по всій Європі. Це свідоме тестування меж дозволеного.
Європа має прокинутися від летаргічного сну
Мене глибоко обурює та беззубість, яку досі демонструє частина західного світу. Ворожі ракети та дрони влаштовують щоденне сафарі по українських містах, руйнують об'єкти Національної академії наук у Києві та історичну спадщину ЮНЕСКО. А у відповідь ми бачимо лише чергові "занепокоєння" й нездатність навіть позбавити країну-терориста права голосу в міжнародних інституціях.
Європейським партнерам час виходити з летаргічного сну і припинити постійно боятися дати адекватну відповідь на російські провокації. Саме ця слабкість і провокує Путіна рухатися далі. Варто згадати підхід Вінстона Черчилля, який не обіцяв громадянам спокійного життя, а відверто сказав, що попереду чекають лише піт, сльози та кров.
Якщо Європа не прокинеться зараз і не почне діяти рішуче, гібридна війна, яка вже триває на її кордонах, дуже швидко переросте у повномасштабний конфлікт на її власній території.