Путін заплутався у власній брехні: три факти, які руйнують картинку Кремля

Але є проблема. Якщо поставити поруч заяви Путіна і те, що відбувається насправді, вони просто не сходяться. І для цього навіть не треба вірити Україні на слово. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу

Росія "наступає" так, що віддаляється від Сум

Путін заявив, що російські війська нібито підійшли до Сум на відстань 12,5 кілометра до окружної дороги.

Залишимо навіть осторонь той факт, що повноцінної окружної дороги навколо Сум немає. Значно цікавіше згадати, що приблизно пів року тому Путін уже розповідав про наближення російської армії до Сум. Тоді він називав відстань 10,5 кілометра. Тепер – 12,5.

Тобто за власною арифметикою Путіна за цей час російська армія не наблизилася до Сум, а навпаки – опинилася на два кілометри далі. І це дуже показова історія. Кремлю постійно потрібно демонструвати рух уперед, навіть коли цифри, якими він сам оперує, говорять протилежне.

Схожа ситуація зі Святогірськом. Путін говорить про нібито захоплений населений пункт, хоча навіть карти російських воєнкорів цього не підтверджують. Ба більше, на цьому напрямку є повідомлення зовсім про інший процес – втрату росіянами частини позицій і дії Сил оборони України.

Тому картинка "російська армія невпинно просувається" починає сипатися вже на першій перевірці.

Якщо з російськими НПЗ усе добре, навіщо забороняти експорт пального?

Друга показова заява Путіна стосується російської нафтопереробки. Він переконує, що після українських ударів залишилося відремонтувати приблизно 10% нафтопереробних підприємств. 

Звучить так, ніби ситуація практично під контролем. А тепер подивімося, що відбувається паралельно.

Серпень став рекордним за кількістю ударів по російських НПЗ – 21 атака. Частина великих підприємств зупиняла роботу або працює не на повну потужність. І водночас Росія продовжила заборону на експорт бензину, дизельного та авіаційного пального до 30 вересня.

Виникає дуже просте питання: якщо проблема справді стосується лише 10% потужностей і російська нафтопереробка почувається чудово, навіщо обмежувати експорт?

До активної фази українських ударів значна частина російського дизельного пального йшла за кордон. Тепер це паливо Росії потрібне всередині країни. До цього додаються черги на заправках і дефіцит окремих видів бензину, зокрема в окупованому Криму.

Тому можна скільки завгодно говорити з трибуни, що українські удари не створюють критичних проблем. Але рішення, які змушена ухвалювати сама Росія, говорять значно більше за слова Путіна.

Проблеми, про які Кремль не говорить

Ще одна проблема, про яку Кремль не хоче говорити, – зерно. Є й третя історія – російська логістика.

У Ростовській області наприкінці серпня оголосили надзвичайний режим через проблеми із зерновими вантажами. Простоюють фури, ускладнюється експорт.

Особливо важлива ситуація в Азовському морі. Ключові порти Азов, Таганрог і Ростов-на-Дону мають серйозні проблеми з відвантаженням зерна. Є проблеми й із чорноморською логістикою.

Росія намагається шукати альтернативи — перекидати вантажі через Каспій або Балтійське море. Але тут знову працює проста математика: це довші маршрути, більші витрати на пальне і вища собівартість. А пропускна здатність альтернативних напрямків не може просто замінити традиційні маршрути.

Дуже характерна картина

Путін говорить, що все під контролем. А регіони Росії вводять надзвичайні режими. Путін говорить, що українські удари не мають серйозного ефекту. А Росія обмежує експорт пального.

Путін говорить про просування своєї армії. А його власні цифри показують, що за пів року вона нібито опинилася далі від Сум.

Саме тому зараз особливо важливо дивитися не на те, що Путін говорить із трибуни, а на те, що Росія змушена робити після українських ударів.

Бо пропаганда може намалювати будь-яку картинку. Але дефіцит пального, зупинка частини виробництва, проблеми з експортом і надзвичайні режими намалювати значно складніше.