Ердоган мимохідь встромив черговий ятаган у спину "другу Владіміру" й змусив його втертися

Фюрерка змусили задкувати

Тому що угода ставила і Україну, і ООН у залежність від забаганок валізи фюрерка. Що тішило його почуття значущості для світу і цим підштовхувало до незворотних рішень.

Радимо Держава-вигнанець: як Росія опинилася на геополітичному узбіччі

Але з'ясувалося, що фюрерок себе вже не контролює. І його образа за те, що невідомі безпілотники поганяли кораблі Чорноморського флоту РФ Севастопольською бухтою, як тарганів по кухні, вилилася у відмову від "зернової угоди". Це було саме емоційне рішення Путіна, бо через якийсь час пішло пом'якшення позиції – вже не відмова, а призупинення участі, а потім і готовність продовжити угоду, якщо Україна надасть якісь гарантії.

Гарантій, що ми не битимемо окупантів скрізь, де можливо? Ну-ну, розмріявся хворий. І далі почалися приниження недоімперії.

Росія тричі сіла у калюжу

По-перше, щоб виправдати фортель фюрерка, Кремль змушений був вигадати відверту ахінею щодо того, що безпілотники, які атакували флот недоімперії, якимось чином використали "зерновий коридор безпеки". Цей коридор що, режим невидимості забезпечує?

По-друге, після непереконливої ​​першої ахінеї довелося вигадувати наступну, таку ж кострубату – що, мовляв, зерновози, які заходять в українські порти, насправді таємно везуть нам зброю. Блін, от якби так! Але, на жаль.

Важко уявити, що патологічно небезпечні функціонери з ООН, які проводять огляд суховантажів, ризикнуть покрити постачання зброї. Ще важливіше, що вивантаження зброї в нашому порту негайно засічуть із супутників, що дозволить недоімперії підняти доказовий (!) хай на весь світ через ту саму ООН. Та ще й атакувати ракетами наші порти. Але немає цих супутникових знімків. Тому що немає вивантаження.

По-третє, головне приниження, що "зернова угода" продовжилася, незважаючи на демарші Кремля. І гарантом її став президент Туреччини Ердоган, який мимохідь встромив черговий ятаган у спину "другу Владіміру". Перший караван із зерном уже пройшов у бік Туреччини, залишивши недоімперію в безсилій злості захлинатися власним лайном.

Цікаве Табакі уявив себе Шерханом – і схибив: чому іржава ядерка не зробить з банди імперію

Що їй тепер, атакувати караван суховантажів після чітких заяв Туреччини? І вступати у безнадійний конфлікт із флотом країни НАТО? Чи втертись і вкотре оголосити, що "все йде за планом"? Але так навіть вірнопіддані барани незабаром почнуть про щось здогадуватися.

Зрозуміло, Реджеп Ердоган діє не в українських, а винятково в турецьких інтересах, як він їх розуміє. Але його поведінка – свідчення того, що світ перестає боятися "Нижню Вольту з неточними ракетами та сумнівною щодо працездатності ядерною зброєю".

Забудьте про ядерний кийок

До речі, мої сумніви щодо використання недоімперією ядерної зброї базуються саме на тому, що здатні її застосувати діють, а не розводять базари. Тобто одночасно з виходом із "зернової угоди" Росія замість пускання гнівних бульбашок мала блокувати перший же караван, який вийшов з Одеси. А зараз уже пізно. Тож продовжуємо жахати агресора – планомірно і без жодних задніх думок.

P. S. Недоімперія повідомила, що повернулася до "зернової угоди", оскільки нібито отримала гарантії України. Ги-ги.

Актуальне – чому Путін повернувся до зернової угоди попри погрози: дивіться відео