Пам’ятаєте той момент, коли тільки з’явились мобільні телефони? Ці важкі трубки з 3-сантиметровими антенами, гордо причіплені на поясі за допомогою кліпси. Цей час, коли замість гривень на рахунку були незрозумілі юніти. Коли за вхідні дзвінки треба було платити і перші три секунди були безкоштовні. І встигалось за ці три секунди сказати якесь навіть зв’язне і змістовне речення. Не так давно, а таке враження, що вічність тому. Це був початок кінця спілкування.
І ось ці перші SMS. Ось ці короткі повідомлення на щонайбільше 160 символів почали вбивати спілкування. Чесно-чесно. Вже не потрібно було дзвонити, можна було написати, а посмішку в голосі замінити на двокрапку і дужку. Просто, швидко і безболісно. Відчуваєте? Прикольно було, але спілкування вже помирало.
А потім чати з купою графічних смайлів для відображення емоцій. Форуми, блоги, соцмережі. Купа всього, що перетворило спілкування на формальність. Та, дні і ночі у чатах. Нікнейми, смайли, лінки. А щирості нема вже. Вже спілкування в реанімації.
У нас вже на рефлекторному рівні під час спілкування в інтернеті вискакують фрази «Привіт», «Як справи?», «Ясно...», «Буває...». Ага, чи не так? Ми коментуємо смішну фотографію фразами типу «пішу іс пат стала, ггггггггггг:))))))))))))». Але, помітьте, при цьому у нас абсолютно незворушний вираз обличчя. Все, стоп. На екрані пряма лінія. Хауз дивиться на Формана, Кадді відвертає обличчя. Тауб знімає стрес з медсестрою. Спілкування везуть у морг.
Ми розівчились спілкуватись. У спілкуванні голосом немає можливості натиснути Backspace чи застосувати курсив з підкресленням для акценту на чомусь. Треба бути щирим, імпровізувати, використовувати міміку, жести. Треба-треба. Але простіше тяпнути смайлика десь. Лайкнути у Фейсбуці чи клікнути біля сердечка на Вконтакті. Натиснути «Перепост» у ЖЖ. Та в кінці кінців просто скинути лінк на цікаве кіно, замість того, щоб розповісти про нього. Бо ми вже не вміємо цього робити. Замість розповіді у нас використовується «йо, заціни, крута кіношка хттп://ввв.кіно.ком/крутийфільм.хтмл». А на питання, про що фільм, навряд дамо якусь зрозумілу відповідь. Світла пам’ять, нам тебе не вистарчатиме.
Скоро революції проходитимуть в соцмережі. Типу лайкнув на фейсбуці і все, ти — Че Гевара.
І заберіть ліву руку від обличчя.