Початок листопада 1937 року – одна з найчорніших сторінок в українській історії. За тиждень в урочищі Сандармох, що на Соловках, НКВС забрало життя у понад тисячі ув'язнених. 200 з них були гордістю України.
Одна з найвпливовіших родин Галичини — Крушельницькі. Голова родини Антін – міністр освіти УНР. Остап – кінознавець та журналіст. Богдан – педагог. Вони переїхали в радянську Україну, бо сподівалися, що там буде легше працювати, маючи проукраїнські погляди. Усі троє розстріляні 3 листопада 1937 року.
Читайте також: Українці згадують роковину наймасовіших депортацій з Західної України
Серед тих, хто загинув і Лесь Курбас, чия режисерська слава вже гриміла на цілий світ. Валер'ян Підмогильний, який у перспективі мав шанси стати найвидатнішим романістом України. Яскравий драматург Микола Куліш та неймовірно освічений поет Микола Зеров.
Про кричущу злочинність розстрілів свідчить той факт, що після смерті Йосипа Сталіна жертв реабілітували. Та наприкінці 30-х диктатору треба було розправитися з усіма, хто смів бачити недоліки в радянській владі.
До того, як розстріляти, репресивна машина кілька років протримала в'язнів у соловецьких таборах. Голод, хвороби, постійний холод і примусова праця – так ворогів народу перевиховували. Врешті — засудили до страти. Репресії торкнулися абсолютно усіх республік СРСР. Однак дослідники переконані: найбільших втрат зазнали саме українці.
Розстрілювали таємно у лісах, а трупи ховали у братських могилах. Операцією керував чекіст Михайло Матвеєв. Через засекреченість убивств довгий час про долю розстріляних не знали нічого. Правду виявили тільки у 1997-му році — спеціальна група петербурзького дослідницького центру "Меморіал" знайшла понад 200 поховань. Сьогодні на цьому місці про трагедію 30-х років нагадує хрест і пам'ятний знак.