Українські письменники в топі не тільки у нашій державі, а й за кордоном: книги друкуються рекордними тиражами, поезія стала справжнім відбитком епохи і тому кожне слово набуло цінності, якої раніше не мало. У цьому випуску спецпроєкту "Рік сильних" 24 Канал розповідає про здобутки української літератури за 2025 рік.
Дивіться також Від червоних доріжок до паризьких вітрин: як 2025 став роком тріумфу української моди
Спонсором проєкту є "Hetman Ice" – це кришталева чистота та крижана свіжість. П’ятиступенева фільтрація через гірський кришталь і карпатська вода надають горілці виключної прозорості та м’якості.
Рекордний перший тираж книги: феномен Ілларіона Павлюка
"Книга Еміля" Ілларіона Павлюка була приречена стати особливою для української літератури. Автор став справжнім відкриттям для української спільноти після того, як його "Я бачу, вас цікавить пітьма" очолила списки бестселерів, а вистава за книгою – сенсацією, тож новий роман від нього був справжнім подарунком для книголюбів. Цю фентезійну прозу очікували від моменту анонсу, а чим ближче було до виходу, тим більшим ставав інтерес аудиторії.
Видавництво Старого Лева зробило рекордний перший тираж – 20 тисяч примірників. Без жодного сумніву, що книга мала великий потенціал. Така цифра стала показником колосальної довіри до автора та віри у неймовірний успіх, яка, до речі, виправдалась.
Зверніть увагу! У Forbes відзначили, що це – у 8,5 раза більше, ніж середній тираж для України.
Напевно, в Україні немає когось, хто б ніколи не чув про "Книгу Еміля", адже вона була буквально скрізь. Жартують, що Ілларіон Павлюк став "продавцем року", адже він також долучився до піар-кампанії, яку вело видавництво. Він коментував кожен допис у соцмережі threads, де люди ділились думками стосовно його нової роботи або ж просто писали про сумніви щодо покупки. Павлюк завжди був готовий їх розвіяти та запевнити: книгу неодмінно варто придбати.
Успіх "Книги Еміля" складається із багатьох елементів, однак це перший кейс, коли приводом для покупки стає не анотація чи особиста зацікавленість, а впевненість у тому, що історія якісна. І ще більше тішить, що на обкладинці книги, яка побила всі рекорди друку першого тиражу, ім'я українського автора.
Свідчення ветерана: як книги Артура Дроня розкривають досвід війни для іноземців
Повномасштабна війна в Україні знайшла відображення у нашій літературі. Безсумнівно, існують різні книги, які розповідають про наш досвід, проте "Гемінгвей нічого не знає" ветерана Артура Дроня стала особливою через те, що анонсовано вихід цієї книги англійською, а сам автор провів презентації у Польщі та Норвегії. Уривок із цієї книги перекладуть 9 мовами, адже фрагмент опинився серед переможців конкурсу CELA.
Варто відзначити, що "Гемінгвей нічого не знає" за час у продажу вже кілька разів додруковувалась. Перший тираж розкупили менше, ніж за місяць. Ця збірка короткої прози дещо терапевтична для українців, проте для іноземців це ще один спосіб зрозуміти нас, наше середовище, адже це не просто суха статистика чи інформація про фронт, а реальні історії про людей, які зіштовхнулись із війною.
Вона важлива для українського суспільства, проте так само це ще один канал для зв'язку з іноземною аудиторією, підтримки якої ми потребуємо. За переклад англійською візьметься видавництво Jantar Publishing. До слова, раніше саме вони працювали над перекладом поетичної збірки "Тут були ми" Артура Дроня. Ця збірка віршів теж стала знаковою, адже її переклали польською та англійською мовами.
Щобільше, вона вже встигла здобути популярність за кордоном.
Творчість, що привертає увагу: Сергій Жадан отримав літературну премію
Сергій Жадан є одним із найвідоміших українських поетів та письменників. Новини про здобутки автора вже нікого не дивують, адже його давно читають у всьому світі. У 2025 році Жадан поповнив свою колекцію винагород Австрійською державною премією з європейської літератури.
Її присуджують з 1965 року за те, що творчість привернула увагу міжнародної спільноти, а підтвердженням цього слугують переклади.
До слова, взимку 2025 року Сергій Жадан отримав ще одну премію. Мовиться про нагороду імені Єжи Гедройця від польського видання Rzeczpospolita.
Відкривати заново: українська література поповнилась новими іменами
Напевно, чи не найбільшим здобутком української прози та поезії у 2025 році є розвиток, попри усі виклики, які постали перед авторами та читачами. Як зазначила українська поетеса Дар'я Лісіч у інтерв'ю 24 Каналу, наша література – не просто фенікс, який відроджується з попелу, а Дейнеріс Таргаріен.
Інтерес аудиторії, рекордні тиражі, звучання за кордоном – усе це можливо тільки тому, що ми продовжуємо боротись. Особливого місця заслуговують автори-військовослужбовці. У 2025 році їхні голоси на літературній арені звучать особливо гучно. Видавництва активно працюють над тим, щоб допомогти їм у цьому. Наприклад, вийшла антологія воєнної лірики "Фронтмени" із віршами Дроня, Лазуткіна, Вишебаби, Герасим'юк, Полежаки, Рудого та інших.
Справжній фурор спричинила фентезійна трилогія "Літопис Сірого Ордену" азовця Павла Дерев'янка. Цю книгу перевидало Видавництво Старого Лева і те, що саме перевидання стало неймовірно популярним теж свідчить про зміни у суспільстві.
Війна та військові стали центральними фігурами літературного процесу цього року. Це не дивно, адже вони буквально борються за існування нашої держави, її культури та нашої ідентичності, тому те, що саме вони стали нашим голосом та компасом – очікувано, проте не менш приємно.
Показовим є те, що українці обирають книги наших авторів. Наприклад, у видавництві КСД поділились статистикою продажів на фестивалі Coffee, Books & Vintage: книга Катерини Самойленко виявилась популярнішою за зарубіжний бестселер Ребекки Яррос. Це стає тенденцією, адже схожа ситуація склалась і у інших видавництв. Це змушує говорити про основну зміну, яка відбулась у свідомості українців: сприйняття свого.
Українська література вийшла на той рівень, коли читачі свідомо обирають своє, а не шукають близьких сенсів у світовій літературі. Це говорить про те, що ми нарешті усвідомили, що українське означає "якісне" і його не просто можна, а необхідно просувати, бо тільки так ми навчимось розуміти самих себе.