Справді цікаво: українцям не потрібно в Боснію візи, там чудові гірські та морські курорти, однак ми їдемо відпочивати у сусідні Чорногорію і Хорватію, щось чули за Сербію (там у 2008-му пройшло "Євробачення"), а Боснія і Герцеговина – суцільна terra incognita.
Як виявилося, цікавинок у боснійців чимало. Тож тепер я рекомендую туди їхати всім, хто любить дивуватися.
Трохи цифр і сухої інформації. Маленька країна, яка до війни у 1992-1995 роках була частиною Югославії, сьогодні налічує всього 4 мільйони жителів. У її столиці – Сараєво – живе 400 тисяч боснійців. В Україні це населення провінційного Франківська.
Згадана війна у Боснії та Герцеговині відбулася, коли розпадалася Югославія. До того останню – подібно до СРСР – утворювали 6 країн: Сербія, Чорногорія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Словенія та Македонія.
У Боснії війна була громадянською: воювали серби, хорвати, босняки та мусульмани-автономісти. Згодом у війну втягнулися війська НАТО, певний час у військових діях брала участь армії тоді ще існуючої Югославії.
Суть війни полягала в тому, що серби, які проживали на території Боснії, хотіли своєї окремої держави. Боснійці ж не хотіли віддавати частину своєї території - і намагалися силою вигнати сербів зі своїх земель.
Досі у Боснії можна побачити обстріляні багатоповерхівки і зруйновані бомбами будинки. В кожному районі столиці є спеціальна меморіальна дошка з іменами всіх загиблих у часи війни, які в тому районі жили.
Майже кожна родина когось у 92-95 роках втратила.
До речі, багато боснійців сьогодні живуть у скандинавських країнах. Люди втікали у Норвегію та Нідерланди, щоб перебути часи війни. Поверталися ті, в кого тут залишилися рідні. Ті, в кого вони загинули, чи ті, хто встигав знайти в інших країнах хорошу роботу, залишалися в Скандинавії.
Пам’ять про 3-річну війну жива, однак боснійці вирішили жити далі – і це їм вдається. Сьогодні Боснія і Герцеговина є достатньо успішною країною – і виглядає, що в неї чималі перспективи.
3 факти про Боснію, які виб’ють з колії будь-якого туриста:
1) Це єдина країна в світі, де мусульманин – це... національність. Саме так, мусульмани у Боснії – найбільша і переважна національність. Ними є 90% населення. Правда, у офіційних документах цю частину населення називають босняками. Але самі боснійці воліють казати саме "мусульмани". Крім них, у Боснії живуть серби і хорвати. Це три частини населення, які визначають політику країни. До слова, далеко не всі мусульмани за національністю є ревними мусульманами в релігійному житті. Ви не побачите боснійок у паранджі чи хіджабі (такі жінки тут є, але це – мігранти з Азії), 5 разів на день більшість боснійців не молиться, тай алкоголь тут вживають.
2) Країна має аж 3 президентів! На виборах кожна частина населення (мусульмани, серби і хорвати) обирають свого президента. У підсумку на чолі країни стають троє переможців. Кожен з них раз на 8 місяців перебирає на себе керування країною. І так – протягом 4 років, поки не відбудуться нові вибори.
3) Столиця Боснії поділена на 2 частини: мусульманську та сербську. І складається враження, що ці дві частини – майже дві різні країни. У мусульманському Сараєво (пам’ятаєте - мова не про релігію, а про національність!?) пишуть латинкою, будинки високі, тут знаходиться діловий і культурний центр міста.
Сербське Сараєво відноситься до особливого утворення – Республіки Сербської. Це територія в Боснії, на якій живуть етнічні серби. Утворення Республіки Сербської поклало край громадянській війні 90-х.
Ментально серби з Республіки Сербської не визнають себе частиною Боснії, мовляв, у них інше коріння. Але територіально Республіка Сербська входить в склад Боснії. Сербське Сараєво - це кирилиця, будинки висотою до 5 поверхів і дуже домашня атмосфера на вулицях.
Незважаючи на дві частини, Сараєво - це єдине місто. Воно просто навчилося не втручатися у процеси самоідентифікації своїх жителів. Так що там всі люди мають змогу бути собою.
І ще трошки про цікаве у Боснії. Саме там знаходиться найвищий на Балканах хмарочос. Він називається Avaz ( в перекладі з турецької – голос). Тут багато офісів медіакомпаній і кафе. А на самому вершечку – оглядовий майданчик.
Хмарочос знаходиться в столиці країни.
І найкращий краєвид на Сараєво з оглядового майданчика "Авазу" відкривається вночі: освітлене нічне місто просто не може не сподобатися.
Якщо ж потрапити на майданчик хмарочосу вдень, то дивуєшся незвичайному розташуванню Сараєво. Адже місто розкинулося між горами. Частина знаходиться на рівнині, а всі приватні будинки – на схилах гір.
Дороги в "гірські" частини столиці настільки круті, що, здається, машина зірветься з таких майже вертикальних підйомів. Однак по цих дорогах їздять не лише машини, а й автобуси, переповнені людьми.
Гори дають країні прибуток взимку – чимало людей їде туди кататися на лижах. Влітку гори рятують від спеки, яка в Боснії буває до +40. Боснійці втікають туди на пікніки – і проводять там всі дні спеки, повертаючись додому, щоб переночувати.
Боснія має вихід до Середземного моря. Відпочивати на боснійське узбережжя їдуть в основному самі боснійці – подорож власним авто з найвіддаленішої частини країни забирає максимум 5 годин. Іноземні туристи масово їздять в сусідні Хорватію та Чорногорію, де сфера відпочинку розвинута краще.
Тому Боснія і Герцеговина – ідеальне місце морської відпустки для тих, хто хоче заховатися від різноманіття мов і галасу, які завжди є на всесвітньо відомих курортах.
До речі, географічне розташування країни ідеально сприяє теплій погоді. Коли тут температура опускається нижче -5, це вже привід для паніки. А на репліку "В Україні буває і до -30 градусів морозу", відповідь одна: "Ми б в Україні померли!".
Серцем країни і її найвідомішою частиною можна вважати Башчаршію – сараєвський аналог нашого Хрещатика. Центральна частина столиці насичена мечетями, торговцями, запахом традиційних страв і сильним галасом.
Тут багато туристів, тільки тут можна зустріти тих, хто просить милостиню, а ціни на місцевому базарі (продають в основному джезви і коштовні прикраси) вдвічі вищі за ціни в сувенірних магазинах не з центру.
І ще одна особливість: у багатьох закладах харчування ви не знайдете в меню алкоголю. Причина завжди одна: власник закладу – мусульманин, який дотримується законів ісламу. А власники найрозкішніших торгових центрів у країні – взагалі араби. Тому у кафе всередині центрів теж не замовиш пива чи алкококтейлю.
Однак ці історично-соціологічно-географічні факти навряд чи вплинуть на спосіб проведення часу в Боснії.
А от що справді вплине, то це певні боснійські традиції, які не відчути – все одно, що не відвідати країну.
Про них детальніше розкажу у наступному пості.