За результатами зустрічі 80 країн та 4 організації підписали комюніке. На жаль, не всі присутні делегації погодилися приєднатися до фінального документа. Серед "відмовників" – переважно країни Глобального Півдня.

Західні ЗМІ зазначають, що попри те, що Росію на Саміт не запросили, на ньому чітко відчувався "привид" Москви. Міжнародна зустріч лише підкріпила думку, що з Росією рано чи пізно все ж доведеться мати справу. Головні тези західних аналітиків – передає 24 Канал.

Дивіться також Глобальний саміт миру, а не поразки: чому Росію не запросили та за яких умов можливі переговори

Успіхи Саміту миру

Видання Spiegel визнає, що принаймні зовні Саміт миру у Швейцарії став вражаючою зустріччю. Його остаточне комюніке "мало набагато чіткіший тон, ніж можна було уявити", підкреслюється в статті. Участь понад 100 делегацій можна вважати помітним успіхом.

Як пишуть журналісти, однією з цілей було якнайширше "сімейне фото". Як Росія, так і Україна намагаються залучити на свій бік країни, що розташовані поза європейським вектором – у тому числі й країни Глобального Півдня. Як пише німецьке ЗМІ, Україні, переважно, вдалося досягти масштабів.

Телеканал CNN зазначає, що настільки високий рівень відвідуваності Саміту показує, що світ глибоко стурбований війною, спровокованою агресією Росії.

Вихід за межі західної "бульбашки"

Видання DW пише, що Саміт у Швейцарії став результатом багатомісячної кропіткої дипломатичної роботи. Зустріч змогла вийти за межі "бульбашки" країн Заходу, які традиційно і беззастережно підтримують Україну. Проте зустріч на горі Бюргеншток проявила відмінності у баченні шляху до миру між союзниками України та ключовими країнами Африки й Латинської Америки. Промовистим було й те, що частина країн проігнорувала запрошення на Саміт.

Спільне комюніке не підписали, наприклад, Індія, Південно-Африканська Республіка, Індонезія і Мексика – тобто країни, що намагаються балансувати між сторонами. Як зазначають аналітики, дистанціювання ставлення не стало сюрпризом, адже ці країни відправили на Саміт не лідерів, а пересічних дипломатів або посадовців.

"Привид" Росії навис над Самітом

Напередодні початку Саміту миру Владімір Путін раптово озвучив свій "план закінчення війни". Він полягав у тому, що Україна відмовляється від 4 областей та вступу у НАТО – після чого вогонь припиняється.

Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) пишуть, що метою виступу Путіна було підірвати підтримку Заходом законних вимог України до Росії та відвернути увагу від завдання побудови міжнародного консенсусу в питанні покарання Москви за агресію.

Politico зазначає, що "привид" Росії навис над Самітом. Журналісти пишуть, попри те, що Україна та інші країни швидко відкинули ультиматуми Кремля, "це підкріпило реальність того, що з Кремлем зрештою таки доведеться мати справу". Саміт "був зіпсований ключовими країнами з-поміж налаштованих на Росію", серед яких Саудівська Аравія, Індія та Південна Африка.

Аналітики Financial Times зазначають, що явка Саміту була вражаючою для України, проте відмова ключових країн підписати комюніке – наприклад, ОАЕ, відображала міжнародний економічний вплив Росії.

Роль Росії у переговорному процесі

Американський телеканал CNBC News пише, що "відсутність Росії та її геополітичних союзників явно послаблює потенційне охоплення та вплив Саміту".

Зокрема, як пише France 24, "швейцарці наполягають, що Росія колись має бути залучена, і сподіваються, що одного разу вона приєднається до процесу". Про те, що країна-організатор в якийсь момент хоче залучити до процесу Москву, пише й AP. Над Самітом нависло питання, як країни зможуть завершити війну без участі Кремля.

Також FT акцентує, що на Саміті розглянули лише 3 з 10 пунктів Формули миру. Тому залишається незрозумілим, як Україна планує заручитися підтримкою решти 7 пунктів. Видання трактує слова Зеленського про підготовку до наступного Саміту як те, що Україна сподівається, що друга така зустріч стане фінальною. Тобто, що після неї остаточний мирний план передадуть Росії.

Як пишуть журналісти The Guardian, цілі цьогорічного Саміту миру були скромними. На ньому не було обговорення того, як виглядатиме післявоєнне врегулювання чи сподівань України на вступ до НАТО. Однак підпис переважною кількістю учасників фінального документа "показує, чого може досягти дипломатія".