Боєць розповів, що їм ніхто не допомагав, бо боялися приїхати.

Нас бомбили 8 годин, так, що зранку виходили, а села немає. Ми переховувались в льохах. Підтримка не приїхала, не було води, сірників, сигарет, хліба. Не приїжджали санітари, поранених забирати боялися. Все прострілювалось. Ніхто про нас жодного разу не згадав. Якби не 24-а бригада, ми б не вибралися. Хлопці ні з ким не радилися, самостійно прийняли рішення і ми вийшли вночі. З 10 БТР-ів лишилося 3, з 6 танків – два. Мій танк згорів як сірник, – розповідає танкіст.