Неможливо було цього зробити і минулого року, і позаминулого, і навіть у 2004, коли він вперше одягнув на голову чемпіонську корону.
Доля Льоба схожа на улюбленого всіма героя Олександра Дюма - Д’Артаньяна
Чимало тих, хто згодом стане зірками світового масштабу починали зі скромних виступів, набираючись досвіду та поступово вириваючись на верхівку. Така формула не підходила гордому хлопцю із, ну добре, нехай не Гасконії, проте від цього доля Льоба не менш схожа на улюбленого всіма героя Олександра Дюма - Д’Артаньяна.
Дебютувавши у Чемпіонаті світу у 25, він миттю вступи в у лави мушкетерів (в нашому випадку це представники "Сітроена") і почав своїми виступами вражати де Тревіля, чи то пак Гая Фреквеліна, тодішнього керівника заводської команди "Сітроена".
Вступивши врешті у елітний полк у 2003 наш Д’Артаньян зі своїм вірним Планше - штурманом Даніелем Єленою одразу ж вв’язався в боротьбу за титул. Лише дивом поступившись Петеру Сольбергу, Льоб утім не надто засмутився. Вже наступний рік відкрив еру його безапеляційного домінування у класичному ралі.
Він міг домінувати впродовж усього чемпіонату
Гвардійці кардинала змінювалися один за одним: Петтер Сольберг, Маркус Гронхольм, Мікко Хірвонен. Усі вони були достойні завоювати титул, та не настільки як Себастьян Льоб. Він міг домінувати впродовж усього чемпіонату і забезпечити собі титул задовго до фінішу. Міг пропустити кілька гонок через травму, а згодом здобути корону на останньому етапу в боротьбі пліч-о-пліч з грізним суперником.
Вигравши поспіль 7 титулів, Льоб впевнено йде до 8-го і у свої 37 не має наміру закінчувати кар’єру. Молодь підтискає, та пороху у порохівницях вистачає, аби не лише втерти носа соплякам, але й чогось їх навчити. Себастьян, заявив що піде з ралі, але нізащо не зав’яже із автоспортом найближчі років 10. Тож не забувайте, що у безсмертного твору Дюма було продовження...