Старі технології повертаються: секрет успіху операції "Вівальді" в застосуванні бронетехніки

24 Канал має ексклюзивне право на переклад і публікацію матеріалів Девіда Акса з порталу Euromaidan Press (EP). Оригінальна публікація вийшла на сайті EP та публікується з дозволу правовласника.

Росія витратила 18 місяців, щоб сформувати виступ у напрямку Слов'янська. Україна повернула значну частину цієї території за три місяці. 

За даними Офісу Президента України, станом на 30 вересня, коли було завершено три з чотирьох запланованих етапів операції, українські війська повернули під контроль 176 квадратних кілометрів території, взяли в полон 250 російських військових, а втрати Росії перевищили 5000 убитими й пораненими. Операція також зірвала російський план прориву в тил міської агломерації Слов'янськ – Краматорськ.

Механізований штурм – єдиний реальний спосіб ефективно вибити противника

Попри заперечення критиків, які наполягали, що техніка не може вижити в сірій зоні, де постійно патрулюють дрони, Третій армійський корпус неодноразово залучав механізовані підрозділи під час контратак на території виступу площею близько 100 квадратних кілометрів. Його розширили в напрямку Слов'янська російські 20 та 25 загальновійськові армії. 

Протягом кількох місяців Третій корпус приховано від противника готував маневри. Українські військові виявили й використали прогалини на флангах 20 та 25 загальновійськових армій, зрештою, прорвалися в російський тил і змусили противника відступити за річку Жеребець, щоб уникнути оточення.

Бронетехніка відіграла ключову роль в українській операції. Вона швидко доставляла штурмові групи до місця бою, висаджувала їх під вогнем, а потім підтримувала під час зіткнень із росіянами.

"Маневрена війна нікуди не зникає", – заявив Раян О'Лірі, ветеран армії США, який свого часу командував добровольцями в Україні.

Командири Третього армійського корпусу розуміли, що ризикують, використовуючи бронетехніку на території контрольованого Росією виступу, який патрулювали FPV-дрони підрозділу "Рубікон" – елітного російського центру безпілотних систем. Однак вони, очевидно, вважали, що за належної підтримки техніка зможе виконати поставлені завдання й уціліти.

І вони мали рацію. На драматичному відео, знятому бійцями Третього армійського корпусу, видно, як військові висаджуються з броньованих машин і кидаються в бій, поки навколо лунають автоматні черги.

З огляду на інтенсивність російського вогню, механізований штурм "був єдиним реальним способом ефективно вибити противника з позицій, мінімізувати втрати, а також зберегти й наростити темп та наступальний натиск", написав О'Лірі.

Пересування піхоти до поля бою під прикриттям дерев може допомогти уникнути уваги дронів, які кружляють у небі. Проте такий спосіб потребує надто багато часу, щоб підтримувати агресивний наступ. Крім того, буває складно зосередити достатню кількість піхотинців, які пересуваються пішки, щоб подолати добре організовану оборону противника.

"Це не змінилося навіть із появою та розвитком дронової війни, – додає О'Лірі. – Тактика придушення вогню та інші прийоми змінилися. Тепер потрібно вміти придушувати й враховувати в плануванні не лише непрямий вогонь і контратаки".

Концепція бронетехніки для перевезення піхоти нікуди не зникне. Особливо якщо врахувати, що дрону потрібні десятки хвилин, аби дістатися району цілі, виявити її та завдати удару. Нині фронт надзвичайно вразливий до атак маневрених сил, якщо їх правильно спланувати й належно виконати. Операція "Вівальді" – чудовий приклад того, як грамотне планування та належне виконання завдань допомогли механізованим підрозділам корпусу вести бій і виживати.

Ретельна підготовка

У Третьому армійському корпусі розповіли, що спочатку направили піших розвідників, які мали визначити найкращі маршрути для подальших атак із використанням техніки, а також для евакуації поранених.

"Вони проводили розвідку переднього краю, забезпечували прохід техніки та вели суміжні підрозділи таємними маршрутами, водночас евакуюючи поранених", – повідомили в корпусі.

Перш ніж бронемашини вирушили за заздалегідь розвіданими маршрутами, корпус залучив роботизовані інженерні машини для розмінування російських мінних полів.

Після цього українські військові начинили протитанковими мінами та спрямували на позиції росіян старі колісні бронетранспортери БТР-60, переобладнані для дистанційного керування. За словами представників корпусу, ці "роботизовані комплекси-камікадзе використовували для руйнування найпотужніших укріплень противника".

Лише після того, як шляхи для штурму розвідали, очистили від мін і російських опорних пунктів, у бій вирушили машини з екіпажами та їхнім цінним "вантажем" – піхотинцями.

Невідомо, яких саме втрат зазнала механізована піхота Третього армійського корпусу під час атаки. Проте відомо, що зрештою українці досягли успіху: виснажені російські 20 та 25 загальновійськові армії відступили.

"Нещодавні українські операції доводять, що маневрена війна не померла. Попри труднощі з проведенням наземних маневрів, які спостерігалися на сході України протягом останніх кількох років, наступальні операції в сучасній війні залишаються можливими. Але для цього потрібна інтелектуальна робота над розробкою нових методів, які зроблять такі операції дієвими та придатними для багаторазового застосування у великих масштабах", – наголосив Мік Раян, генерал австралійської армії у відставці.

Окрім розвідки, використання роботизованих систем на початковому етапі та тактики придушення вогню, яку застосував Третій армійський корпус, Раян рекомендував командирам активніше використовувати засоби радіоелектронної боротьби для придушення дронів, а також інструменти штучного інтелекту для планування атак.

Проте досі вирішальне значення мають і традиційні людські чинники.

"Розробка дієвих методів наступального тактичного й оперативного маневрування у 21 столітті також вимагає повернення до старих ідей: зосередження значних сил, логістичного забезпечення, евакуації поранених, підтримання морального духу та здатності командирів пояснювати своїм підлеглим мету їхніх дій", – зазначає Мік Раян.

Навіть коли маршрут для штурму вже розчищений, їхати бронемашиною через місцевість, яку патрулюють дрони, цілком зрозуміло, що страшно. Але хороший командир здатний мотивувати своїх бійців на такий крок.