Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      Секс і школа: чому важливо навчати "про це"

      Сексуальна освіта здатна підвищити здоров'я і безпеку нації
      Сексуальна освіта здатна підвищити здоров'я і безпеку нації / pedpresa.ua

      Україні нема чим хвалитися стосовно статистики захворюваності на ВІЛ/СНІД, підліткової вагітності та гендерної толерантності. Причина всього цього значною мірою полягає у відсутності сексуальної освіти в державі як частини формальної освіти. Засновниця проекту "Вперше" Катя Мячіна в розмові з 24 каналом пояснила, чому сексуальна освіта – це не про розбещеність, а про здоров'я та безпеку.

      Можна не мати музичної чи хореографічної освіти і при цьому співати й танцювати, можна не бути електриком – і лагодити розетки. І можна не мати сексуальної освіти – і займатись сексом. Різниця у результаті. Освічені люди здатні створити щось прекрасне або корисне, а відсутність знань – призведе до каліцтва. Причому в ситуації із сексуальною освітою йдеться не лише про тілесне каліцтво.

      Читайте також: Сексуальна освіта у школах: що дітям розповідають про пеніси, вагіни та гендер

      Засновники "Вперше" переконані, що сексуальною освітою потрібно займатися на рівні держави через школи. Тому долучилися до ініціативи Національної молодіжної ради України і Teenergizer з розробки policy paper (програмного документу) для парламенту, де пояснили – чому сексуальна освіта важлива і чому вона має бути введена в систему шкільної освіти як окремий предмет чи частина іншого предмету. Розберемося в цьому і ми.

      Що таке "Вперше"?  Це онлайн-проект сексуальної освіти для підлітків і молоді. На цій освітній платформі публікують тексти, візуальні матеріали, відео на теми сексу, сексуальності, здоров'я, стосунків та історії людей про їхній досвід дорослішання, переживання і подолання комплексів, розвитку стосунків.

      Чому школа має займатися сексуальною освітою? Які аргументи за?

      Введення сексуальної освіти має бути обов'язком держави. Тому що маємо значні проблеми, які зараз існують в українському суспільстві – неймовірно високий рівень захворюваності на ВІЛ/СНІД і дуже швидке його поширення, причому серед гетеросексуальних пар, рівень підліткових вагітностей (у 5 разів вищий, ніж у Німеччині), рівень толерантності до дискримінованих груп, ЛГБТ-спільнот, людей з інвалідністю і питання табуйованості сексу. Все це показує, що проблема не лише в освітній чи сімейній сфері. Це проблема державного рівня – здоров'я і благополуччя населення. Тому держава повинна вирішити цю проблему. І вона має ресурси для цього – фінанси, вплив, владу. Ми як громадський сектор можемо запропонувати якісь продукти. Але не можемо на 100% забезпечити, щоб діти і підлітки його точно споживали. Ми обмежені купою всього – скільки у нас грошей, часу, навіть алгоритмами Фейсбуку. Громадський сектор не є таким ресурсномістким як держава.

      Якщо ж ми будемо вводити сексуальну освіту у школах, то держава зможе проконтролювати, щоб в кожному 6 класі, наприклад, був такий курс. Взагалі вважаю, що варто з першого класу починати, але реалістичніше буде вводити сексуальну освіту вже в середній школі. Держава так само зможе проконтролювати, щоб вчителі мали певний рівень компетенції, вміли правильно говорити про це і знали, що використовувати. І так само – держава через школу зможе проконтролювати, що діти засвоїли відповідні знання, ввести якусь систему оцінювання.

      Ми вважаємо, що дитина має знати математику, але не вважаємо, що діти мають розбиратися в тому, як працює їхнє тіло, стосунки, як займатися сексом так, щоб не нашкодити ні собі, ні партнеру, ні суспільству загалом. Тому школа – це найоптимальніший варіант.

      Взагалі, в ідеальному світі, сексуальна освіта мала би бути більш комплексною, починатися з сім'ї. З перших днів життя батьки мали б привчати дитину до певних речей – як правильно називати свої статеві органи, як з дитиною мають спілкуватися дорослі й однолітки. А потім з цією базою дитина би приходила до школи, де їй давали б більш ґрунтовні, фактологічні знання, які б вона використала як базу для побудови своїх стосунків, сім'ї. Але ми не можемо як громадська організація проконтролювати, щоб батьки про це говорили.

      Знання молоді про ВІЛ/СНІД
      Що молодь знає про ВІЛ/СНІД (Дані ДІСМП)

      Тут інша проблема – не всі батьки освічені в цих питаннях.

      Так. В ідеальному світі, як ми собі мріяли з колегами, це мала би бути також і освіта для вчителів – формальна, і для батьків – не формальна. І для дітей – також формальна, через школу. І в майбутньому всі батьки і вчителі вміли б про це говорити, і діти вже були б набагато освіченішими, ніж ми.

      Як це зробити? Наскільки важко розпочати сексуальну освіту в школах?

      Навіть зараз втілити сексуальну освіту в школи – реально. Це не потребує велетенських ресурсів. Громадський сектор готовий прописати повністю програму, зробити методички, підручники. Від держави треба єдине – сприяння. Ми потроху рухаємося в цьому напрямку – розробили policy paper. Є опір зі сторони суспільства і не до кінця розуміння з боку чиновників.

      Тут якраз виринає, мабуть, ота думка про "розбещення".

      Щось нове завжди здається непотрібним і страшним. Але це ж не те, що колись існувало, до Радянського Союзу, наприклад, а потім перестало. Ніколи ніхто не говорив про секс відкрито. На Заході це почалося лише в 60-70-х роках, коли почалася сексуальна революція. Але дослідження почали показувати – коли про секс говорити більше, тоді набагато менше захворювань і пізніше починається сексуальне життя в підлітків.

      Тобто, є успішний світовий досвід впровадження сексуальної освіти?

      Так. Насправді достатньо прочитати три статті, щоб зрозуміти, яка це потрібна і прогресивна річ – сексуальна освіта як частина формальної. У Швеції найуспішніший такий кейс. Там почали займатися сексуальною освітою ще у 30-х роках минулого століття. У молодших класах говорять про тіло, а в старших – про стосунки, ЛГБТ-спільноти, гендер, сексуальну орієнтацію. І зараз Швеція – це еталон сексуальної освіти.

      У Німеччині також за 30 років вже побачили, як сильно змінилося сексуальне життя і ставлення до себе і до людей навколо у тих дітей, які пройшли курс сексуальної освіти.

      Тому це не розбещення. Є цифри, навіть в українському інтернеті, "Гендер в деталях" про це пише, у них ціла серія статей про сексуальну освіту в Європі і за кордоном. І в них видно, як за 30 років після введення сексуальної освіти в рази зменшилась кількість підліткових вагітностей, підвищився вік початку сексуального життя тощо. І якщо і ми почнемо робити це зараз, то за 20 років матимемо наполовину менше проблем, ніж зараз.

      Сексуальна освіта в Естонії
      В Естонії змогли подолати проблеми "сексу, якого нема"

      Звідки берете теми, про що писати і що пояснювати? Є якась база питань, чи до вас звертаються молоді люди зі своїми питаннями?

      Способи різні. У нас є анонімна форма, через яку можна поставити запитання чи розповісти про проблему. Ми реагуємо, відповідаємо. Якщо якісь запити неможливо розкрити короткою відповіддю – робимо про це текст, пишемо історію.

      У нас є також база експертів з різних сфер: психологи, гінекологи, сексологи. Вони також радять, про що можна б розказати.

      Власне, нам усім, засновницям "Вперше", до 25 років, ми самі недавно були підлітками і розуміємо, які питання і проблеми можуть цікавити підлітків.

      З чим найчастіше звертаються, які теми найбільше хвилюють підлітків і молодь?

      Це залежить від віку. У нас широка аудиторія – від 12-13 до 35 років.

      Підлітки найбільше питають про перший секс, стосунки, вагітність і контрацепцію. Старша аудиторія – про щось більш спеціалізоване, наприклад, про дезаптивну мастурбацію чи про можливість підхопити венеричні хвороби в басейні. Це запити від людей, які вже щось знають, начиталися в інтернеті і потребують фахових відповідей. На ці питання вже ретельніше шукаємо інформацію, експерти її надають.

      От до речі. В інтернеті зараз купа інформації про секс і здоров'я. Вбивай запит "підліткова вагітність" в пошуковик – і читай. Навіщо ви створили окрему освітню платформу?

      Інформації в інтернеті дуже багато по всіх питаннях. Але так само – її дуже багато неправдивої. Якщо говорити про здоров'я, то навіть розповсюджена нашими медіа інформація – не завжди перевірена. Часто це поширення стереотипів та міфів. Нашою особливістю є те, що вся поширена на нашому сайті інформація – академічна. Або з досліджень західних інститутів та університетів, або від експертів, які мають велику компетенцію в питаннях, з якими ми до них звертаємося. Це був наріжний камінь нашого проекту, для нас дуже важливо, щоб молодь отримувала не просто цікаву для неї інформацію, але й щоб вона була цілком експертною і базувалася на 3-4 рази перевірених знаннях. З досліджень U-Report знаємо, що більшість підлітків, 65%, отримують інформацію про секс від однолітків. Це переповідання міфів і стереотипів, як, наприклад, що для збільшення грудей треба їсти капусту. Ми всі з цим стикалися і розуміємо, що це шкодить і самооцінці молодої людини, і майбутнім стосункам, і сексуальним відносинам. Тому намагаємося дезінформацію у сфері здоров'я і сексу знищити, і зробити всю інформацію, яка виходить з нашої платформи, правдивою, справжньою і чесною.

      Які найміфологізованіші сфери інтимного життя та знань про секс і сексуальність в Україні? З чим найперше варто боротися?

      Наша основна мета, окрім подання перевіреної інформації, – запевнити підлітків, що все, що відбувається з ними, їхні бажання і їхній вигляд – це нормально. І якщо їм розказують, що "треба виглядати отак" – це не обов'язково правда. Які вони є – такими вони й мають бути.

      У підлітків, особливо у дівчат, дуже великі проблеми з тим, як вони бачать і сприймають себе. Ми живемо в суспільстві, де є дуже багато нереальних стандартів жіночої краси. І в підлітковому віці, в 13 років, вони до них не дотягуються, але хотілось би. Це одна з великих проблем.

      І ми багато говоримо про зміни в тілі, що ті ж груди ростуть дуже індивідуально. В когось можуть перестати в 17 рости, а в когось до 22 ростимуть. І що акне – це нормально. Намагаємося донести, що людина є гарна такою, як є.

      З досліджень бачимо, що підлітки в Україні починають займатися сексом в 15-16 років. І хоч багато з них живуть в родинах, де їм кажуть, що не можна цього робити – вони все одно ним займаються. І всі світові дослідження показують, що доки не ввести сексуальну освіту в школах – підлітки не почнуть пізніше займатися сексом. Ці дві речі між собою дуже корелюють. Хоча всі думають, що навпаки. Але це так не працює.

      Тому ми говоримо, в першу чергу, що секс – це велика відповідальність, а не просто задоволення. Але займатися ним – це нормально. Однак він має бути захищеним, погодженим – за активної згоди обох партнерів, і він має бути взаємно бажаним. І підлітковий секс не може бути з повнолітньою людиною – це протизаконно.

      Ми себе позиціонуємо як секс-позитивний проект, і нас деколи звинувачують у розбещенні. Але ми попереджаємо: секс – це дуже велика відповідальність, а не розвага. І це може дуже сильно вплинути на тебе чи твого партнера, тому підходити до нього як до забавки – не правильно. Враховуючи, яка велика у нас статистика і підліткової вагітності, і захворювань серед молоді, ми говоримо про захищеність.

      Дуже багато також є міфів щодо першого сексу. Про цноту, як має чи не має себе поводити хлопець чи дівчина, чого можна і не можна хотіти. Дуже багато питань виникає, а про них мало хто говорить. Лише в останні роки почали з'являтись проекти, які говорять про секс із молоддю і пишуть про це: курс на "Прометеусі" вийшов, зокрема. А досі секс був табуйованою темою. Тому з'являється дуже багато стереотипів, перетягнутих з поп-культури та дворових посиденьок, звідси багато "темноти" і це дуже погано.

      Дівчата і хлопці – в кого більше проблем, пов'язаних із сексуальними темами?

      Немає якогось розділення по статях чи за гендером. Хлопці і дівчата однаково навчаються в школах, гуртках тощо. Вони однаково багато чого не знають. Просто дівчата більше активні, більше намагаються дізнатися. Хлопці менше. І це не лише у нас. Ми спілкувалися з іноземними колегами, вони теж кажуть, що дівчата більше цікавляться і менше соромляться, але вони більш активні в інтернеті, де їх ніхто не знає.

      Про що варто подумати і поговорити батькам з дітьми от вже? Мають дітей-підлітків – з чого почати сексуальну освіту в родині?

      Якщо до цього взагалі нічого не обговорювали – треба навчити тому, що є культура згоди. Якщо з ними хочуть займатися навіть не сексом, а просто – взяти за руку чи поцілувати, і якщо людина не проявляє згоди – ніхто не має права чіплятися. Про культуру згоди і насилля треба розповідати обов'язково.

      Також треба говорити про контрацепцію. І навчити користуватися презервативами. І пояснити, навіщо – бо це засіб виживання. Як заборона пхати пальці в розетку. Це аксіома. Хіба що партнери разом проходили перевірку, бачили довідки, абсолютно довіряють один одному і більше ні з ким не займаються сексом. І користуються якимось ще видом контрацепції, якщо, звісно, не планують вагітність.

      З підлітками також можна обговорювати гендер, трансгендерність, різні сексуальні орієнтації. У нас дуже багато дітей, які про це взагалі не знають. І якщо вони гомосексуальні чи бісексуальні, але не мають уявлення про це, або їх настільки можуть затравити в сім'ї, то потім їм треба буде значно більше зусиль для подолання якихось бар'єрів, щоб прийняти себе. Це не лише допоможе підлітку, який є бісексуальним, гомосексуальним чи трансгендерним, але й допоможе сприймати світ більш толерантно, поважати чужий вибір і приймати інших такими, як вони є. Мова не лише про ЛГБТ-спільноту. Якщо ти поважаєш інших в плані сексуальної ідентичності, ти, скоріше за все, поважатимеш і людей незалежно від кольору шкіри та віросповідання. Це такий гарний шлях зробити дитину толерантною до всього.

      От ці три стовпи треба обговорити обов'язково.

      Читайте також: Не в своем теле, но в своем уме: кто такие трансгендерные люди и почему их не нужно бояться

      А з молодшими дітьми з чого починати сексуальну освіту?

      У нас про це є велика стаття на сайті – як, про що і коли говорити.

      Я вважаю, що з перших днів життя дитини варто починати вводити питання сексу і безпеки до її лексикону. Дитина з перших слів повинна вміти правильно назвати свої статеві органи, щоб якщо щось станеться — вона могла пояснити батькам чи іншим дорослим, що саме сталося. Щоб дитина розуміла, що зони, умовно кажучи, під купальником – є інтимними, і ніякі люди, крім батьків чи лікаря за згодою батьків, не можуть їх торкатися. Дитина повинна розуміти зону небезпеки. Тому що дитячий абьюз – це теж дуже величезна тема, про яку ніхто не говорить. А до неї треба готувати дітей, але обережно, бо тема насильства може сильно стурбувати дитину. Але це обов'язково – бо це питання безпеки.

      Ми не боїмося розказати дитині, як працює животик і чому у нас 5 пальців на руці, а не десять, але боїмося сказати дитині назви їхніх геніталій, як вони працюють і чому саме таким чином функціонують.

      Десь з 8-ми років я б радила говорити про початок пубертату – про місячні, нічні полюції. І хлопцям, і дівчатам варто знати і про те, і про інше, але в першу чергу їм треба розказати, що саме з ними буде відбуватися.

      І про безпечний секс, навіщо він і для чого – теж варто розказати. Це не значить, що дитина ним буде займатися. Але вони мають бути підготованими ще перед пубертатом. Тому що як кажуть американські дослідники, 10 – це нові 16. У 10 років дитина вже має знати те, що, як вам здається, вона б мала знати у 16.

      І якщо дитина має доступ до інтернету, вона швидше за все вже десь натрапить на порно. Тому ближче до 8 років їй варто розповісти, що це таке. І розказати, як з цим поводитися. Що це не справжнє життя і це річ для дорослих. 

      І про кібер-булінг і тролінг в цей час варто говорити, це величезні теми. І якщо дитина у 8 років сидить в інтернеті, то вони до неї, швидше за все, дістануться. А ці теми також важливі для сексуальної освіти – це стосунки між однолітками, які безпосередньо впливають на самооцінку, яка вже впливає на романтичні та сексуальні стосунки. Тому важливо пояснити, що кібер-булінг створюють люди, які мають, скоріше за все, власні комплекси і страхи, і таким чином свою агресію сублімують і викидають на людей, які нічого поганого насправді їм не зробили.

      Якщо з садочка дитина приходить з розповідями "про секс", батьки вже хвилюються, що хтось її "розбестив". Як бути і наскільки це небезпечно?

      Насправді у 2-3 роки діти якраз починають досліджувати своє тіло. А якщо перебувають у колективі – то тіла один одного. І дитяча мастурбація – нормальне явище. В жодному випадку не треба засоромлювати дитину за це. Бо потім це буде табу на все життя і купа проблем в сексуальному житті. Просто треба пояснити, що це не можна робити публічно, а лише вдома або в туалеті, наприклад. І якщо є інформація, що діти один одного рухали в дитсадку – варто так само спокійно пояснити, що не варто це робити на публіці, якщо цікаво це дитині – показати їй якісь картинки.

      Ясно, що це ніякий не секс. Це та сама тема – дитина десь почула чи побачила. Ніхто не пояснив, батьки відмахнулися. Тому дитина й називає сексом все, що завгодно. І це неправильно. Дитина має розрізняти, що для неї небезпечно, які рухи і дотики від навіть знайомих людей.

      Якщо батьки запідозрили, чи їм здалося, що їхня дитина має іншу, ніж гетеросексуальна, орієнтацію, і злякалися? Що їм робити, куди звертатися? Як не зруйнувати життя дитини і своє?

      Найправильніша порада – розслабтеся і насолоджуйтеся життям. Але у нашому суспільстві все ще сильні патріархальні "традиційні" норми.

      Якщо батьки усвідомлено розуміють, що їхня дитина – гей, лесбійка чи трансгендер, це значить, що вони вже мають якусь толерантність, хоча б мінімальну, до ЛГБТ-спільноти. Тоді вони можуть звернутися до якоїсь ЛГБТ-організації. Є насправді багато організацій саме батьків ЛГБТ-спільноти. Найкраще до них звернутися – батьки батькам про це найліпше розкажуть.

      Якщо батьки просто переживають, що коли вони почнуть говорити про трангендерність або про сексуальні орієнтації, то їхні діти зацікавляться і стануть ЛГБТ, то це не так. Доведено і пере-перевірено кілька разів, що не можна обрати сексуальну орієнтацію. Це формується на генетичному, гормональному рівні. Є багато факторів, які на це впливають. Це не річ, яку можна обрати і змінити. Тому це не виправдані переживання.

      А от сексуальна орієнтація і сексуальна поведінка – це не ідентичні речі. І гетеросексуальна людина може спробувати гомосексуальний секс, наприклад, бо це їй цікаво і хочеться спробувати. І сексуальність досить флюїдна. Багато досліджень доводять, що деколи у підлітковому віці люди можуть випробовувати різні сторони своєї сексуальності, і це є природньо. І про це переживати також не треба. Чимало людей у світі мали гомосексуальний досвід, і деякі сексологи вважають, що взагалі перший романтичний досвід (йдеться більше про почуття прив’язаності та цікавість до тіла одне одного, а не про секс) у дітей часто гомосексуальний, тому що вони спілкуються в дитинстві більше з людьми своєї статі. І про це не варто переживати.

      І розмовами про гендер і сексуальну орієнтацію ви свою дитину точно не зміните. А просто зробите її більше толерантною і підготованою до світу, в якому вона житиме.

      Бо в Україні є багато відкритих бісексуальних і трансгендерних людей – і це дуже класно. І дитина, якій про це відомо, не буде шокована, коли вийде в світ, що і "отак буває". Багато батьків кажуть – краще нехай від нас про це дізнається. Звичайно! Батьки найкраще знають, як з дитиною спілкуватись, щоб не налякати і не шокувати, бо вона їх любить і довіряє.

      Читайте також: Секс, ЛГБТ, булінг, гендер: для підлітків запустили освітнього бота в Telegram

      Тепер поговоримо про поради для підлітків. Перед тим, як почати статеве життя, що варто знати напевне, щоб не нашкодити ні собі, ні партнеру, ні суспільству?

      По-перше – це має бути за абсолютною згодою. Обидва партнери мають бути впевненими, що хочуть цього. Якщо дуже хочуть і сильно збуджені – все буде добре. І не треба переживати про тривалість статевого акту.

      Якщо це гетеросексуальний секс – треба бути розслабленими, і дівчині, і хлопцю. Треба знати, що такого поняття як "дівоча пліва" по суті не існує. Є поняття "вагінальна корона". І в 65% випадків крові не буде, і це окей. Це значить, що вона або не тріснула, або вже розтягнута, або тріснула раніше, під час занять спортом, наприклад. Добре скористатися лубрикантом. І обов'язково треба скористатися презервативом. Бо швидше за все партнери раніше не перевірялися.

      І не треба сприймати секс тільки як проникнення. Сексом може бути все, що ви хочете ним вважати. Навіть просто потертися щічкою об щічку.

      Щодо порно. Інтернет у нас розвивається, а відтак і доступ до порно отримати все легше. За минулий рік за даними рейтингу сервісу PornHub українці "виросли" на 11 позицій як його активні користувачі. Чи треба і як боротися з легким доступом до порно для дітей в Україні?

      Якщо є можливість обмежити доступ до інтернету дітям до пубертатного віку, принаймні, це було б добре. Але скоріше за все такої можливості немає. Інтернет велетенський, реклама різна. Банери онлайн-ігор з оголеними дівчатами є на різних сайтах. Тому ми можемо лише підготувати дітей до цього. Як я казала: що порно – це не реальне життя, але це нормально і воно лише для дорослих, і його дітям дивитися не можна. Та навіть дорослим не варто ним зловживати. А дитині воно може навіть нашкодити. Батьки точно знають, як про це говорити. Але варто перебороти в собі оцей сором.

      Але деяким батькам дійсно важко підібрати слова. Простіше налякати чимось на кшталт "волосся на руках виросте". Чи є десь перелік, база цих "правильних слів"?

      Звісно, є. І у нас на сайті є. І нещодавно на The Village Україна, і на the Бабель виходили тексти про це. Там є поради як говорити про різні аспекти сексуальності. Але варто власне з раннього дитинства не замовчувати, а говорити дитині – так, секс є, але він для дорослих. А дитині він може зашкодити і травмувати на фізичному, емоційному, психічному рівні. Навіщо себе травмувати, коли можна в цей час позайматися чимось цікавим і корисним — погратися з друзями, почитати книжку? Але міфи "про волосся" поширювати не варто. Бо це травмує дитину, залишається в пам'яті надовго, і вона сама потім поширюватиме цей міф на інших, неправильно інтерпретуватиме і травмуватиме когось. Наприклад, побачивши в іншої дитини якесь волосся, скаже: "О, ти порно дивишся!". І це вже – причина для булінгу.

      Найкраще давати правдиву інформацію, орієнтовану на певний вік. І якщо пояснювати дитині різні аспекти через доброту і емпатію – вона це почує і сприйме як належне.

      Читайте також: Безпечна школа: як каратимуть за цькування дітей

      Джерело: 24 канал
      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин
      При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання
      не нижче першого абзацу на Телеканал новини «24» — обов’язкові.
      Цитування і використання матеріалів у оффлайн-медіа, Мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди Телеканалу новин «24».
      Матеріали з маркуванням «Реклама» публікуються на правах реклами.
      Усі права захищені. © 2005—2017, ПрАТ «Телерадіокомпанія “Люкс”», Телеканал новин «24»
      Залиште відгук