Семенуха: Уряд фактично знижує пенсії для "нових" пенсіонерів

Це не те, що мені подобається або не подобається. Позиції щодо пенсійної реформи є різними, так само є різними підходи до її впровадження, але якщо цю реформу не робити, то нам… яма", — заявив 17 травня прем’єр-міністр України Володимир Гройсман після засідання уряду, на якому був проголосований відповідний законопроект. Замість "яма" Гройсман мав на увазі, звісно, інше слово, проте цей вислів підходить також – українська пенсійна система справді борсається у глибокій ковбані, куди її засмоктує все глибше.

Читайте також: Пенсійна реформа: що і коли зміниться для українців

Виною тому є ціла низка чинників: і катастрофічна демографічна ситуація (Україна посідає чільне місце серед європейських країн за рівнем дитячої смертності), і трудова міграція, і нелегальне працевлаштування із зарплатами "у конвертах", і – головне – успадкована від СРСР та вкрай неправильно побудована солідарна система нарахування пенсій.

Останній пункт є ключовим, проте ряд заходів, запропонованих урядом Володимира Гройсмана, не торкається підвалин солідарної системи. Її тільки дещо підрихтовують, обіцяючи деякі "покращення". Зокрема, осучаснення пенсій, тобто їхню переіндексацію. Плюс – скасування податку для працюючих пенсіонерів, а також щорічне перераховування пенсійних виплат.

Проте на тлі "перемог" є й кілька суттєвих "зрад". Пенсійний вік таки підвищується – хай і не де-юре, але де-факто. Підвищується через те, що уряд обстоює ідею збільшення обов’язкового страхового стажу. Доки стаж не накопичено, людина мусить працювати – незважаючи на вік. Також скасовуються "особливі умови" виходу на пенсію – ця норма торкнеться працівників соціальної сфери – освіти, охорони здоров’я тощо. А найбільш неприємна новина полягає, вочевидь, й зниженні коефіцієнту вартості оцінки стажу з 1,35 до 1, що вплине на розмір пенсій.

Читайте також: Гройсман повідомив, чого перш за все слід очікувати від пенсійної реформи

Про те, чого іще варто чекати від пенсійної реформи Гройсмана (а також про те, чого від неї чекати не варто) ми говоримо із народним депутатом України Романом Семенухою (фракція "Самопоміч"). За даними проекту PolitEyes, Семенуха є найбільш ефективним ініціатором правок до законопроектів у ВР VIII скликання. За його ініціативою було прийнято 797 поправок. Знається наш співрозмовник і на пенсійній тематиці, не плекаючи особливих ілюзій щодо здатності чинного уряду запровадити в цій системі суттєві зміни.

З одного боку ми маємо мізерні пенсії, а з іншого – дефіцит Пенсійного фонду

Пане Романе, уряд обіцяє осучаснення пенсій, проте вже зараз в бюджеті Пенсійного фонду – "діра" у 141 мільярд гривень. Осучаснення пенсій виллється у ще мільярдів 40. Де візьме уряд подібні кошти?

В законопроекті від уряду справді присутня переіндексація пенсій. Це відбудеться одноразово – хочу на цьому наголосити. Плюс пропонується скасувати податок (по суті своїй, дискримінаційний) для працюючих пенсіонерів. Де візьмуться на це кошти? Оскільки у нас солідарна система, візьмуться вони за рахунок платників податків. Через збільшення мінімальної заробітної плати держава очікує надходжень по єдиному соціальному внеску більше ніж на 30 мільярдів гривень. Оце і буде джерелом поповнення ПФУ.

А щодо "діри", то це наша реальність. З одного боку ми маємо мізерні пенсії, а з іншого – дефіцит Пенсійного фонду вже наближається до 142 мільярдів. Але те, що пропонує уряд, це не реформа. Щодо оподаткування пенсіонерів, то ще Яценюк, будучи прем’єром, називав такий крок винятковою та тимчасовою мірою, яка впроваджується на один рік для стабілізації платіжного балансу країни. Проте минув і 2016 рік, і половина 2017-го, а оподаткування все ще діє. А щодо переіндексації пенсій, то законом про Державний бюджет на 2017 рік це і так заплановано. Але Гройсману важливо подати переіндексацію як власну перемогу, щоб ті 200-300 гривень, які уряд дасть людям, виглядали як ініційовані особисто Володимиром Борисовичем.

Роман Семенуха дивується тому, як при дефіциті ПФУ у майже 142 млрд грн українські пенсіонери приречені на напівголодне існування

Ви згадали про збільшення мінімальної заробітної плати. Проте чи є у скарбниці кошти на її підняття? Громадяни України частково зайняті у бюджетній сфері, а не лише на приватних підприємствах, тому для збільшення їм виплат знадобляться кошти з держбюджету. Вони там є?

Уточню, що частина громадян задіяна у комунальних підприємствах, тому тягар з виплат ляже на місцеві бюджети. До того ж, є часткове перевиконання від запланованих доходів цього року. А втім, уточнювати щодо джерел фінансування варто у Гройсмана.

Читайте також: Недореформи: у Гройсмана буде пенсія, а в тебе – ні

Але навіть попри перевиконання країна завершить рік з дефіцитним бюджетом?

Звичайно. Ми живемо з дефіцитним бюджетом вже багато років, і це закладено у фінансових документах. Як ми завершимо саме цей календарний рік – спрогнозувати тяжко. Як на мене, то по ряду показників у дохідній частині бюджету можливе перевиконання. До того ж, уряд квапиться із продажем ліцензій на впровадження 4G, а це може дати ще додаткові 10 млрд гривень надходження. З іншого боку, зовсім не рухається справа з приватизацією. Тож, маючи на календарі лише червень, складно виходити на якісь висновки. Але можна вже зараз стверджувати, що ситуація точно розвивається за не найгіршим сценарієм.

Звучить обнадійливо, проте все таки незрозуміло, чи витримають місцеві бюджети додатковий фінансовий тягар?

Це сюжет для окремої розмови. Якщо відповісти зовсім коротко та формально, то – так, витримають. За рахунок чого? За рахунок бюджетної децентралізації, яку ухвалила Верховна Рада у 2014 році. Завдяки цьому документу на місцях стало лишатися більше податків. Але у 2016-му парламент дещо переграв та відкатив ситуацію назад: на плечі місцевих бюджетів лягли раніше невластиві їм видатки. Такі, наприклад, як перевезення пільговиків тощо.

І тут ми знову маємо справу з маніпуляціями з боку Гройсмана: уряд звітує, що місцеві бюджети з року в рік зростають. Це так і є, але правда й у тому, що для них перманентно збільшується обсяг видатків. Іншими словами, центр делегує на місця все більше обов’язків, не передбачаючи можливості для збільшення надходжень.

Якщо ми зараз не прищепимо соціуму культуру того, що пенсійні відрахування – це не просто податок, а накопичення, то люди не будуть стимульовані його виплачувати

Знаю, що ви пропонуєте свій рецепт зменшення дефіциту Пенсійного фонду. Він полягає у тому, що ПФУ виплачує виключно пенсії за віком, а решта виплат – пенсії за інвалідністю тощо – перекладаються на інші відомства. Це, за вашими підрахунками, дасть можливість зменшити дефіцит щонайменше на 90 мільярдів. Однак на кого впаде цей фінансовий тягар?

На міністерство соціальної політики. Якщо уряд сьогодні каже, що він не хоче нічого робити ані з другим, ані з третім накопичувальним рівнем (принаймні, я саме так розумію презентацію Гройсмана), то у мене тоді питання: чому всі виплати, які не належать до виплат пенсій за страховим віком, має виплачувати Пенсійний фонд?

Розберемо ситуацію з надбавками за працю в шкідливих умовах. На Заході ця норма працює зовсім іншим чином, а в Україні подібні виплати покривають платники податків. Тоді як в інших країнах надбавки сплачує працедавець. І це логічно. Приміром, я – представник великого бізнесу, і кажу своїм робітникам: я буду сплачувати не додатково 22% ЄСВ у розмірі 704 гривні в Пенсійний фонд, а платитиму вам особисто по 30% коштів до початкової ставки. І це заохочуватиме людей йти саме до мене, а не до конкурентів.

Читайте також: Пенсія за вислугою років: стало відомо, хто матиме на неї право після реформи

Що тим часом відбувається в Україні? А в Україні ці самі 22% ЄСВ фактично сплачують люди, які самі працюють на шкідливому виробництві. Це – велика соціальна несправедливість. Це просто ненормально, врешті-решт. Погодьтеся, що якщо ми зараз не прищепимо соціуму культуру того, що пенсійні відрахування – це не просто податок, а накопичення (хай навіть і в межах солідарної системи), то люди не будуть стимульовані його виплачувати. Бо сьогодні до ЄСВ ставляться як до податку на заробітну плату.

В концепції Гройсмана є пункт щодо того, що з 1 січня 2019 року додаткові внески з працівників, молодших 35 років, накопичуватимуться на індивідуальних пенсійних рахунках. Це можна вважати переходом до накопичувальної системи?

І так, і ні. Якщо за цим кроком слідували б інші послідовні кроки, на цю тему можна було б дискутувати. Давайте будемо відверті: 2019 рік – це вже не рік прем’єра Гройсмана. Внаслідок парламентських та президентських виборів він втратить посаду. Яка є вірогідність того, що і в новому парламенті Гройсман посідатиме посаду глави уряду? Доволі примарна. Але головне навіть не це. Головне, що пропозиція відносно індивідуальних рахунків вирвана з контексту пенсійної реформи.

Поговоримо про такий момент, як коефіцієнт вартості оцінки стажу. Це одна з найважливіших позицій щодо розрахунку пенсій. Зараз цей коефіцієнт дорівнює 1,35, а Гройсман пропонує понизити його до одиниці. Маніпулюючи тим, що натомість збільшиться інший показник, що береться до уваги при розрахунку пенсії – середньомісячна заробітна плата. Я з цим категорично не погоджуюся, бо у людей, котрі виходитимуть на пенсію, починаючи з 2019-2020 років, виплати стануть меншими.

До того ж, уряд заморожує середньомісячну заробітну плату для розрахунку пенсій у 2018-2019 роках, встановлюючи її на теперішньому рівні. Чому так зроблено? За моїми припущеннями, це знадобилося тому, що на 2018-2019 роки припадає найбільша виплата боргів Міжнародному валютному фонду. Замороження зарплати полегшить цю місію.

Тобто уряд однією рукою дає доплату, а іншою забирає?

Дивіться, яка ситуація. Усі пенсії в Україні складають 14% від ВВП. З точки зору макроекономіки, це – критично великий показник. І це при тому, що більшість має мізерні пенсії. МВФ хоче, аби цей показник знизився до 10-11%. Я можу зрозуміти мотиви МВФ, але фактично уряд знижує пенсії для "нових" пенсіонерів. Керувати цією цифрою Гройсман збирається вручну, що дасть можливість цьому уряду (за наявності зростання економіки, а такі прогнози є) час від часу збільшувати виплати, прив’язуючи їх до своєї власної персони.

Свого часу Ющенко підняв пенсії, а за ним Тимошенко налагодила виплату "Юліної тисячі" – такого роду "ручник" працював і працюватиме в українських чиновників. Тому, відповідаючи на ваше запитання, – все, що робиться зараз у пенсійній царині, робиться виключно з однією метою – прив’язати всі зміни до себе.

Ющенко та Тимошенко керували пенсійними виплатами в ручному режимі, заробляючи на цьому політичні дивіденди. Нинішній уряд перейняв цю традицію, вважає Семенуха

Уряд не йде на те, аби примусити силовиків пізніше виходити на пенсію – він дбає про силові структури, тож не дивно, що ми на сьогодні маємо поліцейську державу

Збільшення страхового стажу до 35 років багато хто трактує як завуальоване підняття пенсійного віку. Формально вікова планка лишається на чинному рівні, але людина, що претендує на пенсію, змушена буде працювати довше, аби добрати відсутні роки. Все так і є?

Безумовно. Частина людей, позбавлена мінімального страхового стажу, буде змушена працювати й після 60 років.

Тільки не зрозуміло, де вони працюватимуть. Адже буває, що й після 35-40 років працевлаштуватися на кваліфіковану роботу неможливо.

Ви піднімаєте доволі актуальне питання, але давайте спочатку розберемося, чому виникає потреба у збільшенні страхового стажу. В Меморандумі України з МВФ записана вимога щодо підняття ефективного пенсійного віку. На сьогодні ефективний пенсійний вік для українських чоловіків становить близько 51 року, а це означає, що існує чимало людей, які виходять на пенсію значно раніше 60-ти. Коли МВФ складав Меморандум, він звернув увагу на цю обставину і сказав: шановні українці, або скорочуйте кількість людей, котрі так рано виходять на пенсію, або піднімайте пенсійний вік.

Які категорії населення станом на зараз мають преференції для виходу на пенсію? Це працівники шкідливих професій, держслужбовці та чисельні силовики. Уряд не йде на те, аби примусити останніх пізніше виходити на відпочинок – він дбає про силові структури, тож не дивно, що ми на сьогодні маємо поліцейську державу. Силовий блок свідомо не чіпають, хоча за рахунок цієї категорії можна було б підвищити ефективний пенсійний вік. Натомість уряд іде іншим шляхом: він збільшує страховий стаж, аби збалансувати середній показник виходу на пенсію.

Читайте також: Зростання стажу для виходу на пенсію: міністр назвав дату запровадження

А це створює чималу проблему. Бо зараз підходить час виходу на пенсію для тієї категорії громадян, котра пережила, напевне, найскладніші в історії України часи – 90-ті роки. І ми не можемо закрити очі на цей період. Тоді мільйони людей йшли працювати на ринки, в кіоски, аби хоч якось прогодувати свої родини. І зараз держава чинить з ними, м’яко кажучи, дуже несправедливо, вимагаючи повний страховий стаж.

Знижуючи коефіцієнт вартості оцінки стажу, уряд фактично зменшує, а не збільшує обсяги пенсійних виплат

Ще один момент. Зараз підходить пенсійний вік тих людей, кому на момент української Незалежності було 30 років. І цим людям найскладніше. Бо свою освіту і першу-другу роботу вони отримували ще за часів СРСР. Частина з них і досі не володіє комп'ютером, а тому знайти роботу (щоб добрати стаж) для них складно не лише через вік, а й через те, що вони – як каже Володимир Борисович – не "осучаснилися" та не прилаштувалися до сучасних вимог і викликів.

А як з цим справа на Заході?

Там існують пільги для підприємців, аби ті були зацікавлені в утримуванні на виробництві осіб передпенсійного віку. Іншими словами, є стимул і є закон для захисту людей від дискримінації. Україні потрібно впровадити те саме. Це я підтримую на сто відсотків, бо в даному питанні потрібен не лише батіг для працедавця, а й пряник.

Коли рибак йде на риболовлю, він знає, що різну рибу треба виловлювати у різний спосіб. Гройсман вчинив як браконьєр, котрий прийшов з динамітом

Батоги поки що б’ють виключно по найманим працівникам, а пряників не видно взагалі. Попереднє підвищення мінімальної зарплати до 3200 призвело до того, що не всі приватні підприємці змогли її виплачувати (разом із ЄСВ, до речі) своїм працівникам. Відбулося скорочення, перехід на півставки тощо. Що ж буде, коли уряд впровадить з 1 січня 2018 року "мінімалку" у розмірі 3723 гривень, а з 1 січня 2020-го встановить її на рівні 4,5 тисяч?

Знаєте, коли рибак йде на риболовлю, він знає, що різну рибу треба виловлювати у різний спосіб. Причому робити це успішно, якщо застосувати тонкий підхід. Але Гройсман вчинив як браконьєр, котрий прийшов з динамітом. Знаючи, що риба добре клює і так, він оглушив її і знищив. І це при тому, що ми живемо у надзвичайно корумпованій державі, де більша частина економіки – в "тіні", де ми не віримо ані уряду та чиновникам, ані один одному. І замість того, щоб все зробити так, як того вимагає ринок, Гройсман руйнує і те, що працювало до нього.

Прем’єр України Володимир Гройсман займається профанацією реформ. Так, принаймні, вважають його опоненти

А ми пропонували прем’єру і диференційований підхід, і регіональну сітку зарплат, але так і не отримали жодного відгуку. Ми також пропонували – поки ЄСВ сприймається як податок – навантаження на заробітний фонд не збільшувати, а зменшувати, і лише через певний час, коли ми вийдемо з "тіні", можна відновити статус кво. Таким чином, ми з одного боку знижуємо податки, а з іншого – збільшуємо відповідальність бізнесу, відповідальність людини, котра приходить на ринок праці.

Читайте також: Уряд підвищуватиме мінімальні зарплати до 2020 року

Ми маємо пройти точку неповернення і зробити так, аби наймані працівники самі вимагали під працедавця офіційного працевлаштування – аж до кримінальної відповідальності за нелегальність бізнесу як підприємця, так і, можливо, задіяного в ньому працівника. Все це в купі зі зменшенням тиску на бізнес має дати результат.

Офіційну зарплату у 3200 гривень (а згодом й у 3700) може собі дозволити хіба що Київ, Харків та інші великі міста. А що робити тим, хто працює на селі? А що робити внутрішнім трудовим мігрантам, які не платять жодного ЄСВ?.. Все це дуже непрості питання. Давайте візьмемо та змусимо людей, самозайнятих на селі, платити по 704 гривні єдиного соціального внеску? Ну то вони реально піднімуть повстання. Підхід до поступового підняття мінімальних зарплат має бути секторальним, з підвищенням відповідальності, подальшим зменшенням податків та регіональною сіткою.

А якщо всього цього зроблено не буде, яка частина малого та середнього бізнесу розориться чи піде в "тінь"?

Гадаю, що значна. Плюс корупція посилиться в рази. Бо якщо на підприємство прийде "перевіряючий", котрий сам отримує невелику зарплату, то що він зробить скоріше: заплющить очі на те, що не всім виплачують встановлену законом мінімальну зарплату і отримає за це "подяку" чи продовжить проявляти принциповість?

Нам, до слова, надзвичайно потрібна також радикальна реформа податкової системи також. На превеликий жаль, ідея щодо створення єдиного органу фінансових розслідувань залишається на папері.

Натомість виникають інші ідеї. Наприклад, щодо створення армії контролерів, котрі ходитимуть по домівках та перевірятимуть фінансовий та матеріальний стан субсидіантів. У який вони спосіб це робитимуть, щоправда, поки не ясно.

У таких інспекторів за плечима буде величезний досвід, котрий вони, можливо, навіть не усвідомлюватимуть. На Східній Україні це вже було поширено двічі – коли заганяли до колгоспів і коли у 1932-1933 роках шукали не здане до державної комори збіжжя. Все це дуже сумно та страшно насправді.

Підводячи підсумок нашої розмови з приводу пенсійної реформи. Фракція "Самопоміч" та ви особисто підтримаєте концепцію Гройсмана?

Я не можу розписуватися за всю фракцію, але можу сказати, що ми точно будемо підтримувати підняття пенсій та скасування дискримінаційного податку. В тому вигляді, в якому зараз існує пенсійна реформа Гройсмана, шансів на підтримку в неї небагато. Будемо пропонувати уряду виокремити певні пункти і проголосувати, зокрема, за осучаснення пенсій.

Коли фракція ухвалить своє рішення, воно буде колегіальним. Але в цілому я кажу концепції Гройсмана власне категоричне "ні" через відсутність аудиту пенсійного фонду і запровадження другого накопичувального рівня. Зрештою, якщо ми так і не почуємо про ті конкретні кроки, до яких слід вдатися, аби подолати дефіцит Пенсійного фонду, то вся ця "реформа" буде просто профанацією сподівань того покоління, якому сьогодні від 25 до 45 років.

Читайте також: Український парадокс: жодну реформу неможливо провести без рейтингових втрат