Після російсько-турецької війни Бессарабія перейшла росіянам, і мусульманське населення змушене було покинути цю територію. Українці та молдавани, які незабаром тут поселилися, кинулися вирощувати фруктові сади та плести сіті для риболовлі. Це були їхні звичні заняття. Але ж у Шабо така родюча земля і такий м'який клімат. Природа немов натякала: тут потрібно займатись виноробством.

Царська родина довго міркувала, як перетворити Шабо на виноробний край, аж раптом до них звернулися швейцарці, які шукали для себе нові землі. На тому й зійшлись – ми подаруємо вам землю, за умови що ви будете вирощувати виноград. І от у 1822 році, проїхавши на возах усю Європу за 103 дні, сюди прибула група перших колоністів.

Царська родина передала Шабо швейцарцям, аби ті перетворили його на виноробний край

Природа їх зачарувала. Зізнавались: "Ми у своїй Швейцарії думаємо, що немає кращої країни, та це омана". До того ж новоприбулим виноробам забезпечили комфортні умови: безкоштовно надали землю, на 10 років позбавили податків, на 50 – від військової служби, та дозволили мати власну адміністрацію.

Село змінювалось на очах. Уже за вісім років тут росло 220 тисяч паростків виноградної лози. При чому сорти привозили з Угорщини, Португалії, Франції та Греції. Відповідно й ціна на шабське вино була значно вищою. Якщо в Криму відро червоного можна було придбати за два рублі, то в Шабо – за п'ять.

Коли вже нікого не могли здивувати новини про особливий смак місцевого вина, з'явились нові чутки. Мовляв, воно не тільки смачне, а ще й цілюще. У надії підкріпити здоров'я сюди навідувалась і Леся Українка.

Читайте також: Український музей в Канаді закохав іноземців у нашу культуру

Так само ретельно швейцарці облаштовували свій побут. У селі зводили цегляні хати, дороги встеляли бруківкою. Діяли власна церква та школа, де викладали одразу трьома мовами: французькою, німецькою та російською.

Утім, і цьому райському куточку не вдасться заховатися від війни. Спочатку Перша Світова. Шабо переходить до Румунії. Її король приязно поставився до швейцарців, оглянув погреби, похвалив вино і запевнив, що колоністам нічого не загрожуватиме.

Святкування 100-річчя колонії Шабо, 1922 рік

У 1922 році вони не здогадувались, що цю вже рідну землю незабаром доведеться покинути назавжди. У 40-му році за пактом Рібентропа-Молотова румуни погодилися віддати Бессарабію Радянському Союзу, щоб усунути загрозу окупації. І того ж року швейцарцям повідомили: час збирати речі й повертатись на батьківщину.

Документальний фільм "Золотий виноград Шабо" 1992 року закарбував на своїх кадрах тих, кому пощастило зберегти в дитячих спогадах рідне Шабо. "Зустрічі пам'яті" відбуваються щороку. Зустрічі швейцарських колоністів, що закохались в українські землі.

Читайте також: Нульовий кілометр: там, де Дунай зустрічається з морем