Музиканти розказали про свої творчі експерименти, хобі, рекорди та зізналися у любові до української кухні.

Шеннон Лето (музикант, актор, барабанник гурту 30 Seconds to Mars): Ми вже починаємо, прямо зараз? Антуане! Ми вже починаємо! Але ні, зачекайте хвилинку (п’є каву) Це прекрасно! Український еспрессо.. Я мушу вам сказати, у вас він просто неповторний! Що ж, давайте починати.

- Чудово! Раді вас вітати в Україні. Для одного з вас - це перший візит, для іншого – вже другий. Тож, як цього разу вас зустріла українська земля?

Ш., А. (сміються)

Ш. Гаразд, давай ти!

Антуан Бекс (музикант гурту CB7, DJ): Хочу сказати, я просто вражений! Я вперше тут, в цій частині світу! До цього була Росія, Латвія, Білорусь, зараз – Україна. І, зізнаюсь чесно, мене просто підкорив ваш борщ!

Ш. Так, він дуже любить борщ, можна сказати, він від нього вже залежний! (сміються)

- А тебе можна назвати залежним від цієї страви?

Ш. Не те, що б, але я абсолютно залежний від українського еспрессо.

- Гаразд, повернемось до головного – що гратимете?

Ш. (з награним пафосом) Наша концертна програма складатиметься… А. (з награним пафосом) На сцену вийде заслужений квартет віолончелістів... (сміються)

Ш. Так-так, це буде декілька музикантів, які гратимуть чудову танцювальну музику. А якщо серйозно, ми з Антуаном нарешті зможемо показати в Україні наш спільний проект. Я буду грати на перкусії, він –на ді-джейському пульті. Частенько буває так, що до виступу залучаємо і наших шанувальників з зали. А. До речі, ми презентуємо і нашу першу, разом спродюсовану композицію!

Ш. справді?

А. Так! Ми якраз її закінчили, це наш з Шенноном перший спільний танцювальний трек - "The life of the wild". Це все буде веселе божевілля!

Ш. Веселе та мокре від танців божевілля! Як показує практика, саме так завжди і буває! Ви побачите це!

- Із задоволенням! Але, Антуане, скажи, чому ти вирішив грати саме з Шенноном? Шенноне, а ти чому залучив до проекту Антуана?

А. Нашу роботу з Шенноном я не можу назвати ніяк інакше, як креативне партнерство. Окрім того, я просто величезний фанат його гри на барабанах. На мою думку, так грати, як він це робить – ніхто не може.

Ш. (награно ностальгує) Пригадую, як ми зустрілись у далекому 1942 –му.. (сміється) Насправді, вперше ми побачились в Майямі кілька років тому. І зрозуміли, наші музичні смаки та погляди на музику - дуже подібні. Тоді вперше і з’явилась ідея про спільний проект. Насправді, він неймовірно талановитий музикант, що володіє багатьма інструментами, щоденно вражає своєю креативністю, потужною енергетикою! Це просто феноменально і це дійсно надихає! Дуже багатьом речам від нього я вчусь. Зараз, зізнаюсь, я просто не можу нікого уявити на його місці. Я люблю тебе, чувак!

А. І я тебе! (сміються)

- Слухай, а взагалі, наскільки сильною є різниця – коли граєш рок-музику, як у "30 Seconds to Mars" та електронну музику, як тут?

Ш. Різниця є, і досить суттєва. У рок-музиці, поруч з тобою постійно багато людей, з якими ти ніби розділяєш свій досвід, емоції. Це неймовірне відчуття. Описати словами ті відчуття, коли ми з моїм братом виходимо на сцену просто неможливо. Важко уявити себе в кращій ситуації. На клубному виступі – все трохи інакше. Це зовсім різні енергетики. Я не кажу, що одна з них краща, а інша – гірша. Ні в якому разі! Це просто різна енергетика. На мою думку, танцювальна музика, вона більш запальна, в ній тонше відчувається дух свята, вона більш послідовна. Окрім того, вона вимагає миттєвої реакції. Коли ти на сцені і прямо перед тобою публіка – відчуваєш постійний обмін енергетикою. Усі відчуття максимально загострені. Тоді ж, коли я з "Марсами" (30 Seconds to Mars – ред..)- це інший тип цих відчуттів. Вони такі ж сильні, але інші. Я, дідько його забирай, можу назвати себе справжнім щасливцем. Працюю з неймовірними музикантами, можу назвати себе частиною дійсно фантастичної групи творчих людей. Це, напевно, і є справжнє щастя.

- А наскільки швидко тобі вдається змінитися? Перейти від однієї музики до іншої. Особливо, в контексті такого щільного гастрольного графіку. Сьогодні – ти на концерті "30 Seconds to Mars", а вже завтра – на ді-джей сеті.

Ш. Так, така ситуація – не рідкість. Наприклад, як зараз – ми відіграли кілька концертів у Санкт-Петербурзі, зараз ми тут, в Україні, потім – матимемо концерти "30 Seconds to Mars" у Франції, Німеччині, Америці. Частенько граємо і на вечірках після концертів. Місць для перформансів – безліч. Буває, Антуан чекає мене за кулісами. Концерт закінчується, я швиденько перевдягаюсь і ми біжимо до клубу. Зміна, перелаштування на іншу, зовсім нову аудиторію – миттєве.

- Але, Шенноне, зізнайся, звідки в тебе стільки часу? І на те, щоб грати власну музику, і мандрувати в турі з "30 Seconds to Mars". Здається, це просто якась магія!

Ш. Так, це трошки магії, всіляких секретних інгредієнтів, про які я, звісно, говорити не можу. Та, досить про секрети. Насправді, так виходить. Дійсно, я не можу цього пояснити, але саме так це і працює.

- До речі, ви вже думали про те, що чекає на ваш зовсім юний проект в майбутньому? Можливо, вже в планах – випуск альбому, зйомки кліпу?

Ш. Так-так, усе, що ти кажеш буде втілено в життя. Свого часу. Ми дійсно хочемо писати свою музику, хочемо стати частиною чогось більшого. Як сказав Антуан, вже готовий наш перший танцювальний трек. І ми хочемо продовжувати і продовжувати це. Всі подальші речі будуть далі, у свій час і це, сподіваюсь, буде дуже органічно.

- Антуане, а як ти бачиш цей проект у майбутньому?

А. Ми працюємо над цим проектом через те, що дійсно хочемо це робити, це наша пристрасть. Саме тому, впевнений, він ростиме і розвиватиметься. Зараз ми думаємо передусім про нові концерти в нових країнах, містах. А на тому, як бути далі, що робити, коли – ми не зосереджуємося. Ми просто йдемо за течією, слідом за своїм натхненням. Зараз все відбувається натурально, так, як і мало би бути.

- До речі, щодо нових країн, міст – як ви відпочиваєте? Чи взагалі ви маєте час на бодай якийсь відпочинок?

Ш. О-о-о, відпочинок.. Це цікаве поняття. Я відпочиваю тоді, коли можу знайти час на відпочинок. Та все в порядку, я вже звик до цього. Сподіваюсь, Всесвіт, що все контролює, мене не підводитиме і далі і ще дасть не одну нагоду творчо побожеволіти.

- А у цьому "житті у дорозі" у тебе часом не з’явились якісь нові хобі? Під час подорожей ти пишеш щось, читаєш, можливо, навіть малюєш?

Ш. так-так, я завжди беру з собою в літак фарби та полотна. (сміється) Вибачте, посуньтесь будь-ласка! Дякую! О, а передайте ще будь-ласка червону фарбу! (сміється). А насправді, ми зазвичай повністю зосереджені на музиці. Думаємо про це – що ми маємо робити, саме у цей момент – що буде найкращим, відправляємо безліч листів, стосовно виступів і такого іншого. Слухаємо багато різноманітної музики у своїх ай-подах.

Насправді, дуже багато всього відбувається. Тут і закулісне життя "Марсів" - з моїм братом та Томо, тут і наш з Антуаном проект. Усього – дуже багато. І що чудово – всі ці складові доповнюють одне одного. Привносять в життя багато нових цікавих речей, яким я щоденно навчаюсь, і мені це надзвичайно подобається. Усе це я можу привнести у творчість "30 Seconds to Mars" і навпаки. Ми не думаємо про складнощі, віримо в те, що ми все можемо!

А. Окрім іншого, ми ж ще продюсуємо проект CB7, наш альтернативний колектив.

Ш. Звісно, до нього ми також музику пишемо. Ми відчуваємо плідне партнерство. В лапках, я маю на увазі. (сміються) Думаю, нам навіть варто перейменуватися. (сміються) Але, в будь-якому випадку, багато всього відбувається, ми справді дуже завантажені, захоплені тим, що живемо на цій планеті, маємо змогу робити нашу роботу і, сподіваємося, іншим це подобається.

- А як щодо соціальних мереж? Я знаю, ти маєш аккаунт в твіттері і частенько там пишеш. Наскільки це, по-твоєму, важлива складова в житті артиста?

Ш. Соціальні мережу надзвичайно важливі для тих, хто хоче донести свою творчість до людей. Це набагато зручніше, ніж відправляти повідомлення, наприклад, голубами. Адже це трошки повільніше. Соціальні мережі – це частина нашого суспільства, світу. Тому спілкування там – це для нас річ природня.

- А що ти напишеш про Київ на своїй сторінці?

Ш. Побачиш, але я вже написав.

- Це я вже бачила, але,можливо, після концерту?

Ш. Можливо, а можливо, ще додам кілька фотографій та відео!

- Гаразд, вертаємося до розмови про прекраснее. Минулого разу, коли ти був у Києві (грудень 2010 – ред.), зимові холоди та щільний графік концертів не дав змоги познайомитись з Києвом ближче. Цього разу в тебе трохи більше часу, чи ви вже встигли десь погуляти?

Ш. О так, я в захваті. Дерева просто неймовірні. Ми гуляли дуже гарним райом міста. Нагадайте мені, будь ласка, як він називається? (Подол) Я питаю, бо сам вимовити це не можу. Ще раз, як ти сказав – Подол? Фодол? Ми гуляли там, серед гарних будиночків, дерева стоять яскраво оранжеві, червні, жовті. А ще ця унікальна київська архітектура.. А. А мені ще сподобалось, що тут все яскраве, різнобарвне. Будинки пофарбовані в різні кольори, це виглядає дуже оптимістично.

- До речі, я не можу не запитати тебе ще про одну з яксравих подій в житті гурту "30 Seconds to Mars". Зараз Ваш тур доходить до кінця, і , наскільки мені відомо, його масштабами вам вдалося вразити не лише власних шанувальників з усього світу, а й навіть, Книгу рекордів Гіннеса? Чи це правда і ви дійсно потрапите до списку музикантів-рекордсменів?

Ш. О, так, це вражаюче. Якось ми сиділи з братом і він каже: "Слухай, а скільки ми відіграли концертів, на підтримку цього альбому?". А це дійсно шалена цифра, бо ми подорожуєемо увесь час. Тоді хтось і пожартував про Книгу рекордів Гінеса. Одним словом, це довга історія. Але дійсно, наш гурт наближається до відмітки – 300 концертів. А це – найбільший тур на підтримку платівки, який коли-небудь робив якийсь з гуртів. Представник книги рекордів завітає до нас на концерт у Нью-Йорку і прямо на місці його зафіксує. Це такий для нас, можна сказати, крок у власній історії. Це круто і так божевільно!

- Якимось чином ви вже почали готуватися до цього концерту?

Ш. Так-так, ми плануємо кілька концертів у Нью-Йорку. Дещо, звісно, буде відбуватися на цих концертах, сюрпризи, деякі, справді магічні моменти. Чекаємо їх з нетерпінням!

- А після цих концертів – що будеш робити? Відпочивати, працювати з Антуаном, або ще щось вигадаєш?

Ш. Звісно, я візьму маленьку паузу, трохи відпочину від "Марсів". Але продовжуватиму працювати з Антуаном, з CB7, можливо, над іншими танцювальними проектами. Присвячу свій час цьому.

- Дякую за цікаву розмову, і, на останок, що б хотіли побажати українським прихильникам?

Ш. Україно, Київ, я вас люблю! І Антуан вас також любить! Дякуємо вам за вашу підтримку і побачимось з вами вже дуже скоро на наступному нашому виступі.

А. Чекатимемо на вас!

Ш. Скоріше до нас! І беріть свій хороший настрій! Ми вас любимо і бувайте!

Розмовляла Юлія Даценко, Телеканал Новин "24"