Раціон селян складали густі каші, спечений хліб чи варені овочі, пише 24 Канал з посиланням на "Главред". Страви не дивували смаками, але добре насичували й давали сили для праці. Зараз ця їжа для нас може здаватися досить незвичною.

Читайте також 3 геніальні способи приготувати чай взимку: такого ви ще не пробували

Що колись їли українці?

Кваша – кислий мус

Українська страва кваша вже майже зникла з побуту. Основою було житнє чи гречане борошно з додаванням солоду. У суміш заливали окріп, залишали в теплі, а тоді доварювали до густої маси. У результаті виходила страва з різким кисло-солодким смаком та слизькою консистенцією. Селяни їли її холодною з додаванням різних ягід.

Лемішка

Страву готували з підсмаженого гречаного борошна, яке заварювали окропом до густого стану. Зварена лемішка була такою густою, що в ній могла стояти ложка. Для кращого смаку страву приправляли шкварками.


Страва лемішка / Фото з Вікіпедії

Кисла ячмінна каша

У піст селяни їли кислу ячмінну кашу. Зварену крупу пересипали солодом, заливали хлібним квасом та залишали бродити в теплі. У результаті виходила холодна й кислувата каша з кислим смаком. Поєднання зерна та квасу створювало різкий смак для любителів квашених продуктів.

Тетеря – козацька страва

Цю страву дуже любили козаки. Це була рідка каша з житнього борошна, зварена на воді чи на рибному відварі. Часто до цієї страви додавали пшоно. Тетеря нагадувала сірувату бовтанку, а без засмажки й шкварок була просто клейкою й без смаку.

Соломаха – рідке тісто

У побуті ця страва була дуже простою. Житнє борошно розводити водою до рідкої консистенції й проварювали. Тоді приправляли олією, часником чи смальцем. Соломаха без заправки мала борошнистий та сирий присмак.

Як роблять качану кашу?

Качана каша – це традиційна українська страва, для приготування якої потрібно пшоно, яйця та борошно, йдеться у блозі fermerka.ua Процес приготування досить тривалий. Для того, аби зробити качану кашу потрібні борошно та яйця. Страва добре поєднується з грибами, м'ясом чи сиром.

Що це цікавого варто прочитати?