Що не так із посиленням карантинних обмежень: пояснення правозахисників

Про це ідеться у повідомленні Харківської правозахисної групи.

Важливо Як Україна виходитиме з карантину: орієнтовний план та дати

"Епідемія COVID-19 є тяжким випробуванням для України. У ці складні часи, ми всі – державні службовці, політики, представники правоохоронних органів, громадські активісти, волонтери та прості громадяни – маємо об’єднатися заради однієї спільної мети: порятунку людських життів", – наголосили правозахисники.

Водночас Харківська правозахисна група наполягає, що, незважаючи на кризові явища, Україна має залишатися правовою та демократичною державою.

Прийняття рішень органами державної влади поза межами їх повноважень, до яких, за нашою думкою, належить і постанова Кабінету Міністрів України №255 від 2 квітня 2020 року, є неприпустимим кроком до сваволі влади та хаосу у суспільстві. Тому ми закликаємо органи державної влади суворо дотримуватися Конституції України, законів України, незалежно від того, якими б щирими не були їх наміри,
– наголошується у заяві.

Зокрема, у правозахисників виникають питання до доцільності, невизначеності та законності окремих положень прийнятої Кабміном постанови, яка посилює карантинні обмеження.

Нові карантинні обмеження в Україні / Інфографіка 24 каналу

Доцільність обмежень

1. Заборона людям, старшим 60 років виходити з дому, є, на думку правозахисників, шкідливою одразу з кількох причин.

2. Станом на жовтень 2019 року 2,5 мільйони пенсіонерів продовжували працювати, і така "турбота" про їх здоров’я, взагалі кажучи, може мати наслідком втрату робочого місця.

• Прогулянки на свіжому повітрі для багатьох є медичною рекомендацією, і відмова від них може призвести до прогресу існуючої хвороби, наприклад, діабету.
• Така заборона суперечить і Рекомендаціям ВООЗ та МОЗ щодо профілактичних заходів для протидії пандемії COVID-19. Для підтримання людського імунітету необхідна достатня кількість свіжого повітря та сонячного світла. Яскравим прикладом наслідків довготривалого перебування у замкненому просторі є засуджені, які через декілька років відбування покарання починають страждати на низку тяжких хронічних захворювань, зокрема, і на туберкульоз.

"Враховуючи загальний несприятливий епідемічний стан в Україні, заборона покидати домівки може спровокувати спалах серцево-судинних, аутоімунних та інших захворювань, у тому числі, стати каталізатором епідемії туберкульозу", - наголосили правозахисники.

3. Заборона відвідувати парки, сквери, зони відпочинку, лісопаркові та прибережні зони правозахисникам видається надмірною.

Вони нагадали, що саме такі місця й призначені для прогулянок, а заборона переміщуватися групою більше двох осіб має виключити скупчення людей в таких місцях. Прогулянки можна здійснювати і поза парковими чи лісопарковими зонами, однак такі прогулянки є менш корисними через значну загазованість повітря на вулицях.

Саме рекреаційні паркові зони є найкращим місцем для природної вентиляції легенів під час бігу чи поїздки на велосипеді. Така вентиляція, з-поміж іншого, є гарною профілактикою пневмоній. До того ж, будь-які фізичні навантаження підвищують непрямий імунітет,
– вважають правозахисники.

4. Вимога постійно мати при собі посвідчення особи жодним чином не пов’язана з епідемією хвороби.

Складається враження, що вона введена виключно для зручності правоохоронців, щоб вони могли легко визначити, наприклад, має людина більше 60 років, чи ні. Але такі практики презюмують, що всі мешканці країни є правопорушниками, і перетворюють державу на поліцейську,
– наголосили у Харківський правозахисній групі.

Юридична та фактична невизначеність обмежень

1. На практиці, для людини фактичне тлумачення поняття "лісопаркова зона" є досить складним.

Згідно із "Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок" до лісопаркової частини лісів зелених зон відносяться лісові ділянки з естетично цінними ландшафтами, призначені для масового відпочинку населення. Розмір лісопаркової частини становить 25 гектарів на тисячу людей при населенні один мільйон. У лісопарковій зони лісові ділянки формуються територіальними органами за погодженням з органом виконавчої влади. Вони можуть й не мати особливих позначень на місцевості або огороджень, що робить невизначеним для особи правовий статус такої ділянки.

Тож далеко не завжди є самоочевидним, чи є ділянка лісовою, чи то належить до лісопаркової зони певного населеного пункту.

2. Залишається невизначеним й славнозвісне поняття "громадського місця", де особа має надягати маску. Роз’яснення, надані Кабінетом Міністрів, не мають сили нормативно-правового акту, а отже, можуть не братися до уваги працівниками правоохоронних органів та судами.

Єдине законодавче визначення громадського місця знаходиться у Законі України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення", та визначає, що громадське місце – частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під’їзди, а також підземні переходи, зупинки транспорту, стадіони.

У роз’ясненнях постанови, опублікованих на офіційному сайті Кабміну, вказується, що перелік громадських місць може бути розширений органами місцевої влади, і ви "у будь-який момент можете опинитись на території, яка підпадає під визначення "громадське місце".

Таким чином, людина не може передбачити, коли і в якому місці вона може бути визнана правопорушником.

Враховуючи усе вищезгадане, людина може опинитися у юридично невизначеному положенні, коли не зможе передбачити, яке саме її діяння є правомірним, а яке є протиправним та караним.

Законність обмежень

У своїй Постанові № 255 від 2 квітня 2020 року Кабінет Міністрів обмежив наступні права людини та громадянина:

• право на свободу та особисту недоторканність (Стаття 29 Конституції України),
• право на свободу пересування (Стаття 33 Конституції України),
• право на свободу совісті (Стаття 35 Конституції України),
• право на мирні зібрання (Стаття 39 Конституції України).

Кабінет Міністрів є вищим виконавчим органом державно влади, який в силу статті 6 Конституції України може діяти лише у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Стаття 64 Конституції, на додаток до тих можливих обмежень, що передбачені в конструкції окремих статей Конституції щодо захисту прав людини, встановлює два виключні випадки, коли права людини можуть бути обмежені: введення надзвичайного чи воєнного стану.

Однак в Україні не було впроваджено надзвичайний стан. Натомість впроваджені Кабінетом Міністрів обмеження називаються карантинними і вводяться в рамках оголошення надзвичайної ситуації на території держави.

Правовими підставами введення надзвичайної ситуації є Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Жоден з них не може наділяти Кабінет Міністрів повноваженням обмежувати конституційні права та свободи громадян.

Обмеження, які були прийняті Постановою Кабінету Міністрів від 2 квітня 2020 року, можуть бути встановлені виключно у разі введення надзвичайного стану у відповідності до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану".

Заборона виходити з дому людям, старшим за 60 років становить, по суті, цілодобовий домашній арешт без будь-якого судового рішення, є непропорційним обмеженням права на свободу, а отже, є не тільки недоцільною, а й незаконною.

Рекомендації правозахисників

1. Запровадити в Україні режим надзвичайного стану з дотриманням наступних вимог:

• Ініціювати належну правову процедуру введення режиму надзвичайного стану, забезпечивши парламентське обговорення законопроекту про режим надзвичайного стану;
• Ініціювати участь громадськості, правових експертів та правозахисників в обговоренні можливих обмежень прав людини;
• В Указі Президента України про введення надзвичайного стану, затвердженому Верховною Радою України передбачити лише ті заходи, які будуть спрямовані на боротьбу з пандемією коронавірусу;
• Встановити гарантії заборони органам безпеки зловживати своїми повноваженнями в умовах надзвичайного стану, зокрема, не дозволяти несанкціоновані судом обшуки, конфіскацію майна та встановлення стеження за допомогою телекомунікаційних систем;
• В Указі Президента України про введення надзвичайного стану, затвердженому Верховною Радою України, виробити конкретний понятійний апарат, який діятиме під час протиепідеміологічних заходів ("громадське місце", "особисті засоби захисту" тощо), таким чином усунувши правову невизначеність.

2. Послабити вимоги самоізоляції для осіб старших за шістдесят років, дозволивши їм щоденні піші прогулянки тривалістю до однієї години та можливість відвідувати продуктові магазини та аптеки три рази на тиждень;

3. Дозволити всім відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон для одиночних піших прогулянок та одиночного заняття спортом;

4. Скасувати обов’язок мати при собі документи, що посвідчують особу, громадянство чи спеціальний статус під час виходу на вулицю.