Верховна Рада України підтримала проект постанови №2765 "Про затвердження заяви про відступ України від зобов'язань, визначених Конвенцією про захист прав людини і основних свобод, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Європейської соціальної хартії (переглянутої)".

Прийнятий народними обранцями документ затверджує заяву про відступ від зобов’язань. Заява, у свою чергу, пояснює кожен захід, який може вживатись на територіях, які не є окупованими, але на яких здійснюється антитерористична операція. Автори вважають, що прийняття документу дозволить привести у відповідність міжнародні зобов’язання України до об’єктивних обставин здійснення АТО у зв’язку із збройною агресією Росії проти України.

Як пояснюється у постанові, в умовах проведення антитерористичної операції в окремих районах Донецької та Луганської областей ВР ухвалила низку законів, які є несумісними з деякими міжнародними зобов'язаннями України. Йдеться про те, що на території проведення антитерористичної операції Україна змушена тимчасово відступити від ряду своїх міжнародних зобов'язань, вводячи такі норми як, наприклад, превентивне затримання АТО на термін більше 72 годин, або особливий режим досудового розслідування в районі проведення АТО та зміну територіальної підсудності справ, які належать до судів, розміщених в районі проведення АТО.

Тому Україна скористалася правом відступити від зобов'язань, визначених статтями 2, 9, 12, 14 і 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статтями 5, 6, 8 і 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та пунктом 2 статті 1; пунктами 2-3 статті 4; пунктом 1 статті 8; пунктом 1 статті 14; статтями 15 і 16; пунктами 1 а) і 1 с) статті 17; статтями 23 і 30; пунктами 1-2 статті 31 Європейської соціальної хартії, в окремих районах Донецької і Луганської областей України.

Одна з авторів проекту постанови, депутат від "Самопомочі" Оксана Сироїд пояснила, що цей захід є тимчасовим і спричиненим агресією Росії. Втім, від палких дискусії заяви ініціаторів проекту постанови не вберегли. Противники голосування наполягали на тому, що прийняття проекту постанови позбавить громадян, що проживають у зоні проведення АТО, можливості оскаржувати порушення своїх прав до Європейського суду з прав людини. Або, припустимо, скасує принцип презумпція невинності.

Насправді, нічого страшного не відбулося, кричати, що Україна відмовляється забезпечувати базові права людини немає жодного приводу.

Що означає відмова від зобов'язань по захисту прав людини

У перекладі з юридичної на людську мову, прийнятий проект постанови означає наступне. Україна попереджає світову спільноту, що вона не може:

- гарантувати дотримання права людини на забезпечення правового захисту;
- на свободу та особисту недоторканність;
- на вільне пересування і свобода вибору місця проживання;
- на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом;
- на повагу до приватного і сімейного життя та на ефективний засіб юридичного захисту.

Гарантувати не може не тому, що не хоче, а тому, що фізично не може контролювати події, які відбуваються на окупованих територіях, а тому не повинна нести за них відповідальність.

При цьому світову спільноту Україна інформує абсолютно правомірно, у формі, яка передбачена тими міжнародними документами, від яких вона відступає. Після того, як над окупованими територіями буде відновлено контроль Києва, генеральний секретар ООН і генеральний секретар Ради Європи будуть проінформовані про продовження застосування в повному обсязі Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказаним генсекам Україна також повідомлятиме про ситуацію в Донецькій і Луганській областях в плані безпеки і про зміну території, на яку поширюється відступ України від зобов'язань за зазначеними міжнародними пактами.

Ще одне але. Наразі цей документ є лише політичною декларацією українського парламенту. Для того, щоби він вступив в силу, його має схвалити Рада Європи. Якщо ж вона цього не зробить – нічого, відповідно, не відбудеться.

Коментарі експертів:

Начальник Управління комунікативної політики та зв’язків з громадськістю секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Михайло Чаплига:

— Насправді, ще нічого не відбулося. Парламент прийняв певну політичну декларацію. Прийняв її на підставі 15 статті Конвенції з прав людини. Вона дійсно передбачає, що за певних умов держава має право відступати від тих чи інших частин конвенції у зв’язку із тими чи іншими подіями. Парламент скористався цією нагодою. Він мотивував це тим, що є певні території України, які є окуповані, відтак, Київ фізично не може контролювати там ситуацію і не несе відповідальності на міжнародному рівні за те, що там відбувається. Про що йде мова: держава Україна відступає від певних зобов’язань на міжнародному рівні, щоб не виплачувати величезні суми компенсацій за зверненнями громадян щодо того, за що вона зараз фізично відповідати не може.

Київ фізично не може контролювати там ситуацію і не несе відповідальності на міжнародному рівні за те, що там відбувається

Звичайно, наш офіс, як і будь-який офіс омбудсмана у світі, буде категорично проти, бо це природа таких інституцій. Але ми констатуємо факт того, що таке можливо і держава має право це здійснювати. При цьому ми наголошуємо, що жодних змін з точки зору захисту прав людини не відбувається. По одній простій причині – Конституція продовжує свою дію. Фактично, наша Конституція писалася на основі Міжнародної конвенції і увібрала в себе все те, що є у сфері захисту прав людини. І вона продовжує діяти на всій території України.

Юрист, віце-президент Європейського комітету проти тортур Микола Гнатовський:

— У тих надзвичайних умовах, які зараз склалися в Україні — це крок відповідальний і, концептуально, абсолютно правильний. Коли держава об’єктивно не може забезпечувати весь спектр прав (і конвенцією передбачені такі можливості), коли під загрозою опиняється саме існування держави (що, безумовно, має місце зараз в Україні), дуже логічно скористатися процедурою, яка передбачена в самих цих конвенціях і повідомити всіх, що держава не здатна тимчасово забезпечувати ці права. Це дозволяє уникнути, скажімо, скарг на Україну у той же Європейський суд, за тими статтями, дотримання яких ми фізично не здатні забезпечити.

Україна опинилася під загрозою існування

Також треба пам’ятати, що ці документи містять перелік невідступних прав, від яких держава не може відступити за жодних обставин. Навіть за війни чи надзвичайної ситуації. Це основні права, починаючи із права на життя чи заборону катувань. Від цього Україна у жодному разі не відмовляється.

Фото: ombudsman.gov.ua; Facebook