Велика помилка України: не варто нехтувати цим під час війни

За 4,5 роки повномасштабного вторгнення стандартний аналіз війни в моменті мав приблизно такий вигляд: стартова позиція – це аналіз еволюції техніки. Наступний момент – це те, як еволюція техніки в своїй сукупності впливає на тактику – як міняється тактика загальновійськового бою і який вплив це має на здатність проводити операції. Нарешті, наступне – це те, якими ресурсами тут і зараз та на перспективу володіють сторони, щоб все це підтримати. Про це пише Микола Бєлєсков.

Що ми пропускаємо, аналізуючи війну?

Саме на основі такого аналізу розуміємо, що за 4,5 роки війна еволюціонувала із тої, де класичне ракетно-артилерійське озброєння формувало контури поля бою і співвідношення артилерійських боєприпасів казало багато про те, на що може сподіватися сторона війни (оборона чи наступ) до тої війни, де роботизовані системи різних типів (розвідувальні і ударні БПЛА різної глибини, БПЛА-перехоплювачі, НРК) формують поле бою і сторони мають відповідні ресурси та технології на підтримання такої війни. 

І, відповідно, еволюція технологій і тактики дозволяє воювати із дефіцитом особового складу, унеможливлюючи при цьому проведення масштабних наступальних операцій (не плутати із окремими успішними контратаками).

Все чітко наче. Але такий аналіз упускає ключове, і це – політичний вимір війни. 

Війна – продовження політики

Якщо війна – це продовження політики іншими засобами і способами, то саме із аналізу політичної складової має починатися будь-який аналіз війни. Де ключова ціль такого аналізу – це зрозуміти чи має гравець тактику, оперативне мистецтво і ресурси для реалізації задекларованих політичних цілей, які визначаються інтересами.

Звичайно, політичні цілі теж не константа і можуть змінюватися пропорційно технологіям, тактиці і ресурсам.

Так, Україна в 2024 – 2025 роках еволюціонувала від позиції "Лише повний розгром Росії і звільнення всіх втрачених територій – це бажаний результат у війні" до позиції "Лінія фронту має бути стартовою точкою переговорів без поступок в питаннях підконтрольних територій, безпеки і суверенітету". Так сталося через усвідомлення внутрішніх і зовнішніх обмежень.

Але, з іншого боку, Росія замість того, щоб коректувати політичні цілі в бік зменшення, шукає додаткові ресурси, щоб тримати саме таку політичну рамку, яку декларують протягом останніх двох років.

До речі, аналіз політичних моментів як стартова точка стратегічного аналізу війни гарно себе показує на прикладі того, яку позицію займають наші партнери. І чому, власне, важливо аналізувати саме так, а не інакше. 

Неприємним сюрпризом для багатьох в Україні стало те, що в 2022 році США за адміністрації Байдена по-іншому бачили інтереси і пріорітети щодо війни ніж ми, продуктом чого стала формула: "Не дати РФ перемогти і не дати Україні програти". Про адміністрацію Трампа 2.0. і те як внутрішня політика та ідеологія MAGA/America First впливає на політику США щодо війни, і казати нічого – всі побачили як ця політична основа впливає на курс США щодо російсько-української війни.

І оце нехтування політичної основи війни на противагу технологіям, тактикам і ресурсам грає із нами дуже злий жарт. Виходить така собі помста Клаузевіца – як людини, яка перша чітко окреслила не просто звязок війни і політики, але і домінуючу роль політики у війні.