ЄС на перехресті розширення: чи єдиний шлях для України, Молдови та Західних Балкан

Рішення Європейської Ради про надання Україні та Молдові статусу кандидатів підкреслило важливість розширення ЄС як геополітичної та стабілізаційної сили. У 2024 році можемо відмітити, що імпульс перейшов від фундаментальних кроків до активної інтеграції.

Читайте також Чи потрібне насправді Україні економічне бронювання

Звіт до 2024 року зафіксував важливу віху: початок переговорів про вступ з Україною та Молдовою, що ознаменувався їхніми першими міжурядовими конференціями в червні. Невдовзі після цього розпочалися двосторонні скринінгові зустрічі, що свідчили про глибшу залученість і готовність до узгодження зі стандартами ЄС.

Це ознаменувало значний стрибок від ширшого стратегічного фокуса на 2023 рік до відчутного прогресу та дій. План Ukraine Facility, потужний фінансовий механізм з бюджетом у 50 мільярдів євро, став прикладом цього зрушення, пов'язуючи підтримку ЄС безпосередньо з досягненнями реформ та проєктами відновлення.

Водночас траєкторія розвитку Західних Балкан була пожвавлена Планом зростання на суму 6 мільярдів євро, покликаним стимулювати економічну конвергенцію та прискорити проведення основних реформ. Цей крок доповнив поточний Економічний та інвестиційний план, продемонструвавши, що підхід ЄС до розширення полягає не лише в політичному зближенні, але й у сприянні практичній соціально-економічній інтеграції ще до формального вступу.

Однак цей шлях не був рівномірно гладким. У звіті за 2024 рік більше уваги було приділено викликам у країнах-кандидатах, особливо в Грузії. Спочатку розглянута у 2023 році як багатообіцяльний кандидат за умови виконання 12 визначених пріоритетів, Грузія різко сповільнила темпи просування. Законодавчі рішення грузинського уряду, такі як повторне введення в дію закону про прозорість іноземного впливу та обмежувальні закони про сімейні цінності, суперечили принципам ЄС, фактично зупинивши процес вступу до 2024 року.

Такий розвиток подій відображає важливий меседж: вступ до ЄС – це не просто контрольний список – це шлях, що вимагає непохитної відданості демократичним цінностям і верховенству права.

Шлях Сербії проілюстрував ще один складний аспект. Зберігаючи свою стратегічну амбіцію щодо членства в ЄС, Сербія не змогла узгодити свою зовнішню політику із зовнішньою політикою Євросоюзу, що залишалося каменем спотикання. Ця спадкоємність у 2023 – 2024 роках показала, що певні політичні та зовнішньополітичні позиції, зокрема обережний підхід до санкцій проти Росії, продовжували ставити під сумнів її прогрес.

Одним із найважливіших оновлень у 2024 році стало включення окремих країн-кандидатів, таких як Албанія, Чорногорія, Північна Македонія та Сербія, до Звіту ЄС з верховенства права. Цей крок зміцнив прихильність ЄС до ретельного нагляду за реформами, що стосуються незалежності судової влади, антикорупційних заходів та свободи ЗМІ – еволюція від ширших оцінок 2023 року до більш цілеспрямованого та детального моніторингу.

Те питання, яке дуже часто адвокатувала Україна, поки знайшло своє вираження лише для країн Західних Балкан.

ЇЇ величність безпека – чому все так складно?

Нещодавній звіт про розширення ЄС підкреслює фундаментальну зміну в політиці розширення ЄС: безпека тепер є стрижнем європейської інтеграції. Для України та Західних Балкан шлях до членства в ЄС – це вже не просто економічне вирівнювання чи демократичні реформи.

Це побудова безпечної Європи, стійкої до військових загроз, особливо у світлі триваючої російської агресії проти України.

Наразі стає зрозуміло, що розширення ЄС передусім залежить від безпеки в Європі.

У Європейській комісії 2024 – 2029 років навіть була створена посада єврокомісара з питань оборони. Однак політики обережно висловлюються щодо взаємозв'язку оборонної політики ЄС та НАТО.

Зауважте Де росіяни планують активно наступати найближчим часом

Андрюс Кубілюс, майбутній єврокомісар з питань оборони та космосу, підкреслив, що його мандат – у разі затвердження – буде зосереджений на консолідації зусиль країн-членів ЄС для запобігання майбутнім загрозам та забезпечення миру. Як він заявив в інтерв'ю, "мир неминучий", що відповідає політичним настановам нової Європейської комісії, в яких оборона визначена пріоритетом нарівні з економічною конкурентоспроможністю.

Такий фокус на обороні знаменує собою трансформаційний підхід, коли ЄС бере на себе зобов'язання не лише щодо економічної інтеграції, але й щодо військової готовності на всьому континенті.

Для України дискусії про членство в ЄС зараз переплітаються з імперативами безпеки. ЄС розглядає Україну як прифронтову державу, критично важливу для стабільності та безпеки Європи. Кубілюс зазначив, що агресивна мілітаризація Росії підкреслює нагальність створення потужної європейської оборонної спроможності – відповідальності, яку ЄС зараз готовий взяти на себе колективно.

Західні Балкани також є частиною цього еволюціонуючого підходу до розширення, орієнтованого на безпеку. Чорногорія, Албанія, Сербія, Північна Македонія, Боснія і Герцеговина та Косово просуваються на шляху до ЄС, але кожна з них стикається з унікальними викликами внутрішньої та регіональної безпеки.

Зокрема, зв'язки Сербії з Росією і процес нормалізації відносин між Косово і Сербією підкреслюють важливість стабільності на Балканах як складник європейської безпеки. Для Сербії, Боснії і Косово членство в ЄС все більше залежатиме від їхньої здатності дотримуватися зовнішньої політики ЄС, включаючи санкції проти Росії, і вирішувати регіональні суперечки у спосіб, що зміцнює колективну безпеку.

Коментарі Кубілюса підкреслюють чітке послання: Європа повинна бути готовою до будь-якої форми агресії – директива, яка визначає майбутнє політики розширення ЄС. Його майбутня роль на посаді комісара з питань оборони буде зосереджена на підготовці ЄС до "найбільш екстремального військового розвитку".

Важливо Залишився тиждень: який сценарій чекає на Україну

Як для України, так і для Західних Балкан це означає, що підтримка з боку ЄС дедалі більше стосуватиметься оборонної готовності, співпраці у сфері військових стандартів та інтеграції в ширшу європейську систему безпеки. Як для України, так і для країн Західних Балкан шлях до членства – це шлях до того, щоб стати важливими опорами в оборонній архітектурі ЄС, гарантуючи, що європейський проєкт буде готовий захистити мир і стабільність на всьому континенті.

А що ж наші колеги по політиці розширення – "суперники" чи "друзі"?

В останньому звіті про розширення Європейський Союз представляє різноманітний ландшафт прогресу та викликів для України та її західнобалканських сусідів у їхньому прагненні до членства. У звіті наголошується на індивідуальному підході до кожної країни, що базується на конкретних досягненнях, перешкодах та унікальному геополітичному тиску. Та водночас він виявляє значні відмінності у підходах та очікуваннях ЄС щодо України та західнобалканських кандидатів на членство.

Ставлення ЄС до України видається особливо чуйним, визнаючи унікальний контекст війни, але водночас твердо наголошуючи на важливості незворотних реформ. Потужна фінансова підтримка та підтримка реформ підкреслює відданість ЄС Україні не лише з погляду розширення, але і як ключовому партнеру у забезпеченні європейської стабільності та безпеки.

Країни Західних Балкан – Чорногорія, Сербія, Албанія, Північна Македонія, Боснія і Герцеговина та Косово – просуваються на своєму шляху до ЄС, хоча і стикаються з проблемами, які відображають як внутрішні, так і регіональні складнощі.

• Чорногорія, яка вважається лідером, відкрила всі розділи переговорів і наближається до тимчасового закриття питань у кількох сферах, включаючи верховенство права.
• Албанія та Північна Македонія продемонстрували непохитну відданість справі, завершивши процеси відбору та відкривши кластер з базових питань, що свідчить про стабільний, хоча й поступовий, прогрес у цій сфері.
• Сербія і Косово представляють унікальні випадки через постійну напруженість у відносинах між ними, особливо щодо угод про нормалізацію та узгодження із зовнішньою політикою ЄС, зокрема, щодо Росії. Небажання Сербії повністю приєднатися до санкцій ЄС щодо Росії відображає вагання, які визнає ЄС, закликаючи Сербію посилити свою прихильність до стандартів зовнішньої політики ЄС. Косово, роблячи кроки в напрямку реформ, стикається зі значною внутрішньою напруженістю і проблемами у відносинах з сербською громадою, що ускладнює його шлях до ЄС.

Західні Балкани просуваються шляхом більш поступового підходу, який включає нещодавно започаткований План зростання. Цей план, що передбачає створення Фонду реформ і зростання у розмірі 6 мільярдів євро, має на меті сприяти економічному зближенню з ЄС через поступову інтеграцію в конкретні сфери єдиного ринку ЄС.

Однак тон ЄС щодо Балкан підкреслює очікування глибших зобов'язань, особливо у сфері верховенства права та боротьби з корупцією – сферах, які залишаються складними в усьому регіоні.

Шлях Західних Балкан до членства в ЄС підкреслює унікальну позицію та виклики, які стоять перед кожною країною. У той час як Чорногорія та Албанія виділяються своєю послідовністю та прогресом, Сербія, Боснія і Герцеговина та Косово стикаються з перешкодами, які перевіряють як їхню стійкість, так і відданість стандартам ЄС. ЄС продовжує підтримувати ці країни, але акцент залишається на виконанні основних вимог, особливо у сфері верховенства права та управління, що в кінцевому підсумку визначатиме успіх кожного кандидата у приєднанні до європейської сім'ї.

Що ж далі?

Попри ці складнощі, загальний наратив звіту за 2024 рік змалював картину ЄС, непохитного у своїх подвійних зобов'язаннях: підтримка країн-кандидатів через фінансові та стратегічні ініціативи і водночас тверда відповідальність за дотримання ними основних європейських цінностей. Чіткий сигнал полягав у тому, що розширення – це не універсальний шлях.

У той час як Молдова та Україна отримали вигоду від прискореної інтеграції завдяки своїй стратегічній важливості та реформаторським зусиллям, шлях Грузії продемонстрував готовність ЄС призупинити або перекалібрувати зобов'язання, якщо країна відступає від своїх зобов'язань.

На відміну від країн нашого регіону, Західні Балкани наразі живуть у мирі (не позбавленому гібридних загро, але все-таки в мирі). Цей порівняно стабільний контекст дає лідерам ЄС підстави зосередитися на більш поступовій інтеграції цих країн, що може призвести до випередження України та Молдови у процесі розширення. Якщо ЄС обере шлях швидшої інтеграції Західних Балкан, це буде сигналом не лише про політичну підтримку регіону, але й про готовність Європи зміцнювати свій вплив у стратегічно важливих точках.

Рекомендуємо 10 років тому я покидав Крим з чітким усвідомленням щодо майбутнього

Звісно, можуть виникнути докори у бік ЄС за те, що він приділяє менше уваги Україні та Молдові, особливо враховуючи їхню роль у європейській безпеці та готовність здійснювати важкі реформи в умовах війни та тиску. Але така стратегія інтеграції країн Західних Балкан може мати свої вагомі переваги. Це не тільки продемонструє геополітичну рішучість ЄС і його здатність впливати на стабільність у регіоні, але й стане кроком до посилення союзу в умовах наростаючої конкуренції зі сторони інших глобальних гравців.

У Молдові в найближчі вихідні відбудуться вибори, від яких залежить її європейське майбутнє та взагалі політика розширення ЄС. Вибори в Грузії та Молдові відображають складну динаміку прагнень до миру та безпеки на тлі страху перед дестабілізацією. У цих країнах, особливо через їхнє географічне положення та тиск з боку Росії, мир має величезну цінність.

Громадяни, які вийдуть на виборчі дільниці, часто відчувають, що будь-які зміни, навіть спрямовані на європейську інтеграцію або реформи, можуть порушити крихкий баланс безпеки. Росія, як агресор і головний чинник тиску в регіоні, безперечно, користується цим страхом. Через пропаганду та різні гібридні методи вона намагається вселити громадянам Грузії та Молдови думку, що зміни можуть призвести до конфліктів чи економічних труднощів. Вона використовує страх перед порушенням миру, щоб посилити вплив на політичний ландшафт і створити перешкоди для євроінтеграційних зусиль обох країн.

Розширення ЄС – це одночасно і можливість, і суворий іспит. Для країн, які прагнуть приєднатися до ЄС, це означає більше, ніж просто поставити галочку у списку реформ. Це вимагає глибоких, стійких змін в управлінні та суспільстві, які відповідають європейським принципам. ЄС, зі свого боку, має балансувати між підтримкою та ретельним контролем, гарантуючи, що його зростання збільшує не лише його розмір, але й колективну силу та відданість спільним цінностям.