В останні дні розпочалась масова системна інформаційна атака з ціллю поширити новий гібридний наратив про події на Майдані. Сьогодні зранку російські окупаційні війська атакували позиції Збройних сил України. Ціллю як і шість років тому, як і століття до того, – є знищення українців як нації та позбавлення України суб'єктності, поширення постійних сумнівів і вагань, меншовартості та відчуття приреченості.
Дивіться: У Києві пройшла хода пам'яті до шостих роковин розстрілів на Майдані: відео
Сьогодні минає шість років від початку найжорсткіших протистоянь під час Революції Гідності і початку операції з окупації Криму Російською Федерацією.
Вранці 18 лютого 2014 року у Києві "Мирний наступ" громадян перетворився на вуличні бої, коли тітушки разом з беркутом били і вбивали людей прямо на вулицях міста. Десятки людей були вбиті, сотні було поранено. Серед вбитих у ті дні – один з наймолодших серед героїв Небесної Сотні Роман Гурик.
Мене запитують, що було в Ромі головне? Відданість. Не просто відданість – желєзобєтон. Є в житті такі ситуації, коли робиш крок назад і розумієш – ще один крок назад зробити не можеш. Тому що ззаду тебе підпирають, і плечі в тебе прикриті. Завжди. Що б не було,
– згадує про Романа його мати.
Його батько згадує, як Роман мріяв написати серйозну філософську психологічну книжку, яка б впливала на свідомість людей. Він завжди не міг зрозуміти, чому люди вбивають один одного. Все тому що мав величезне відчуття гідності і цінності людського життя.
Роман брав активну участь у протестах у Києві. Останній запис на його сторінці в соціальних мережах датований 18 лютого: "Зараз або ніколи. Всі на Грушевського. На смерть". 20 лютого Романа було вбито кулею снайпера на Інститутській.
Почитати спогади людей у ці дні можна на сторінці Майдан 18-20 лютого. Як усе було. Тут опубліковано багато історій учасників подій – медиків, активістів, волонтерів.
Важко навіть сьогодні: Про смерть говорити незручно, – зворушлива історія доньки героя Небесної Сотні