Портрет "Годзіли" – саме так називали бійця на фронті – створив відомий художник та музикант Юрій Журавель.
Саме цей портрет став ескізом для татуювання Олексія, який працює військовим коресподентом на 24 Каналі. Свого часу, батько і син часто зустрічалися на фронті. Про те, чому він зробив таке татуювання, пояснює просто – бо любить і пишається своїм батьком.
Я дуже люблю свого батька, дуже ним горджусь, хочу, щоб його образ був не лише у моїй пам'яті, а якось зображений. Дітям ще покажу та онукам,
– пояснив журналіст.
Читайте також: Відважний і добрий "Годзила": інтерв'ю з легендарним бійцем
Олексій також поділився ексклюзивним фото. Ця фотографія особлива, адже зроблена у вересні 2016 року на фоні будинку, в якому загинув його батько.
Читайте також: Последнее интервью легендарного Годзиллы о минских соглашениях и стоимости жизни солдат
Діма був великий. В усіх сенсах – фізично, інтелектуально, духовно. Насправді, здається що у тіло менших розмірів його душа просто не влізла би. Дуже правильний, по-чоловічому. З ним було завжди і легко, і цікаво, і весело, про що би ми не говорили. І він був для Льошки і батьком, і другом, і прикладом, і взагалі всім. Ще з інституту постійно чули його розповіді про тата. Коли Діма пішов воювати – пишався ним неймовірно, і це було настільки помітно і заразно, що не можна була не пишатись ними обома,
– згадує журналістка сайту "24" Євгенія Мазур.
За її словами, Олексій дуже схожий на свого батька.
Льошка дуже тішився, коли я визнала, що він трохи зменшена і патлата копія батька. Вони дійсно фантастично подібні. І ще Діма вмів закохувати у себе людей. От воно якось так невимушено у нього виходило, що майже у всіх, з ким він спілкувався, одразу накривало захватом,
– додала вона.
Увіковічити пам’ять про українського героя також пропонували і шляхом перейменування вулиці Московської на вулицю Годзенка у Києві. Проте проект перейменування так і лишися в комітетах КМДА, а точного рішення ще досі немає.
Тож тепер батько і син – назавжди будуть разом. Хоча би так.
Нагадаємо, киянин Дмитро Годзенко служив у 17 батальйоні 57 окремої механізованої бригади. Загинув 31 березня близько 6 ранку під час мінометного обстрілу. Ворожа міна залетіла в будинок бійців на Донбасі, "Годзіла" закрив своїх побратимів і в нього попав осколок. Сталося це за добу до того, як підрозділ Годзенка мали вивести із зони бойових дій.
21 березня 2016 року Президент України підписав наказ про нагородження Дмитра Годзенка орденом "За мужність" III ступеня. Дмитро Годзенко також отримав недержавне звання Народний герой України, медаль від УПЦ КП "За жертовність і любов до України" та нагрудний знак "Гідність та честь" від "Спілки ветеранів та працівників силових структур України "Звитяга".
У Дмитра Годзенка залишились дружина та два сина.