Одразу після цього російське командування планує перейти до стадії масового "інфільтрування" основної маси головних сил своїх підрозділів у весь Костянтинівський район оборони СОУ. З цілком ймовірним одночасним підтягуванням більшості своїх груп і підрозділів БпЛА безпосередньо у передовий ешелон. Про це пише Костянтин Машовець.
Читайте також Командири з поля бою: як у Третьому корпусі виростає нова армійська еліта
Де росіянам вдалося просунутися?
Наразі фіксуються наступні напрямки та ділянки, де противник вже зміг просунутися у межі Костянтинівки і закріпитися.
1. У смузі російського 3-го армійського корпусу противник зумів заглибитись в східну частину міста (приблизно до вулиць Мінська та Радищева). Водночас йому вдалося зайняти принаймні південну частину Новодмитрівки.
2. Наступаючи з рубежу Ступочки – Предтечине вздовж дороги Покровськ – Бахмут і з обох боків Шанхайського ставку, піхотні групи 3-го АК також змогли прорватися у південно-східну частину міста (до вулиці Бахмутська) і просунутися до району залізничної станції "Костянтинівка".
Однак наразі, попри неодноразові спроби зайняти територію самої станції, противник ще не зміг цього досягти.
3. На правому фланзі смуги 8-ї ЗВА росіянам вдалося досягти ще більшого успіху – прорватися одночасно в кількох секторах до західної частини Костянтинівки і закріпитися там.
Зокрема, у напрямку Іллінівка – Костянтинівка штурмові групи ТГр "Дзержинськ" прорвались через район торгового центру "7 вітрів" і парку Ювілейний до вулиці Ємельянова, а також просунулися на північний схід від проспекту Ломоносова до річки Кривий Торець, досягнувши району на північний захід від залізничної станції "Костянтинівка".
Тобто противник здійснив тактичний прорив з рубежу Іллінівка – Бересток до західної частини Костянтинівки.
4. Однак у напрямках Яблунівка – Степанівка та Іллінівка – Довга Балка росіяни не можуть похвалитися схожими результатами. Вони досі не змогли повністю взяти під контроль Степанівку, а кілька їхніх малих піхотних груп, які просочилися у район Довгої Балки, судячи зі всього, були ліквідовані.
Тож наразі можна стверджувати, що бої за Костянтинівський район оборони ЗСУ увійшли у фінальну фазу. Ворог, очевидно, зумів прорватися (до того ж одночасно на кількох ділянках) до західної (центральної) частини міста. Це, своєю чергою, різко дестабілізувало рівень стійкості усієї системи оборони ЗСУ у цьому районі.
Ситуація для ЗСУ може погіршитися
Щодо подальших тактичних перспектив оборони Костянтинівки, то вони виглядають не дуже сприятливими для ЗСУ. У разі подальшого просування ворожих штурмових груп ТГр "Дзержинськ" і ТГр "Бахмут" назустріч одна одній (приблизний рубіж їхньої гіпотетичної зустрічі – Музей краєзнавства – Центральний міський ринок), ситуація у всій Костянтинівці для ЗСУ погіршиться ще більше, причому, подібно до сходження лавини.
Наразі приблизна відстань між штурмовими групами 8-ї ЗВА та піхотними групами 3-го АК становить менше як 2 кілометри.
Зауважте Логістичний жах Росії: Україна перетворила окупований тил на зону полювання
Противника може затримати лише річка Кривий Торець, яку російські штурмові групи повинні подолати, щоб рухатися на зустріч одна до одної. Поки що вони не перетинали її значними силами.
Та якщо росіянам це вдасться, то становище всіх українських підрозділів, які обороняються на південь від автомобільної розв'язки на перехресті вулиць Ємельянова та Олекси Тихого, різко погіршиться.
Насправді для захоплення Костянтинівського району оборони ЗСУ противник використав ту ж саму методологію, яку він розробив і застосовує на інших напрямках для захоплення більш-менш значних населених пунктів із щільною забудовою та наявністю численних промислових зон – Покровськ, Куп'янськ, готується використати у Лимані. Охоплення з флангів, прорив у межі населеного пункту окремих штурмових груп і підрозділів (бажано зразу на кількох ділянках і напрямках), а потім масове "інфільтрування" і проникнення основної частини штурмової піхоти саме через ці ділянки та райони.
У ширшому розумінні подальші дії противника на Костянтинівському (Краматорському) напрямку видаються досить очевидними.
Після витіснення ЗСУ з району Костянтинівки російське командування явно намагатиметься досягти щонайменше ще двох тактичних цілей.
"Зрізати" український тактичний виступ у районі Часового Яру. Два факти явно спонукають його до цього – вихід підрозділів його 70-ї мотострілецької дивізії на східну околицю Віролюбівки та досить результативні бої 3-го АК в районі Новодмитрівки. Вони вже самі по собі створюють сприятливі для російського командування тактичні передумови.
Також, без сумніву, росіяни спробують прорватися на ближні підступи до Дружківки. Як вздовж річки Казенний Торець і по дорозі Володимирівка – Дружківка, так і з боку Часового Яру. Це, своєю чергою, дозволить ворогу досягти базової передумови для початку всієї Слов'янсько-Краматорської наступальної операції – виходу основних сил УВ "Південь" на ближні підступи до Краматорська і Слов'янська.
У ще ширшому сенсі варто зазначити, що в межах усієї літньо-осінньої кампанії російських військ у найближчі місяці варто очікувати подальшої різкої активізації росіян вздовж усієї "дуги оборони" ЗСУ в районі Слов'янсько-Краматорської агломерації.
До цих спроб одночасно залучатимуться три російських угрупування військ – "Захід", "Південь" і "Центр" (це до 5 загальновійськових армій і до 2 армійських корпусів), не враховуючи ймовірного посилення частинами та з'єднаннями зі складу стратегічних резервів генштабу Росії, повітряно-десантних військ і морської піхоти.