Скандальна церква Аделаджі та порятунок грузинів: найцікавіше про 90-ті роки в Україні
Україна за 30 років пережила біль, страждання, сльози, радість, сміх та перемоги. До ювілею ми підготували спецпроєкт, але усі події в 20 хвилин вмістити просто не змогли. Глядачі часто дивувались, як можна було пропустити ту чи іншу новину.
24 канал вирішив не зупинятися і продовжити огляд 30 років Незалежності. У цьому випуску про те, що не увійшло в основну серію програм.
До теми Знаковий 1991 рік: чому розвалився Радянський Союз та як відродилася Україна
"Енеїда" Котляревського
Це чи не перший твір сучасною українською мовою. Книгу надрукували 1798 року. Троянців Іван Петрович зобразив справжніми козаками. Прикметно, що саме "Енеїда" стала першим масштабним українським мультфільмом незалежної України.
На початку 90-х років українське кіно та мультиплікація були в занепаді. Залишалося дивитись лише старі шедеври. Наприклад, таких любих серцю козаків – героїв із серії мультфільмів Володимира Дахна.
Фрагмент мультфільму "Як козаки..." / Картинка з сайту Центра Довженка
Володимир Дахно розповів, що любив малювати карикатури на друзів ще у школі.
Я завжди цікавився історією Запорозької Січі. Читав Грушевського, Костомарова – все, що вдавалося знайти, незважаючи на те, що тема козацтва тоді належала до заборонених.
Тож нічого дивного, що саме доволі схожі козаки стали героями "Енеїди" – першого повнометражного мультфільму незалежної України Володимира Дахна та художника Едуарда Кирича.
Режисер не копіював Котляревського, він створив годинний мультфільм за мотивами поеми. Там є і батальні сцени, і навіть еротичні! Все це – в неймовірному козацькому колориті.
Саме режисер Володимир Дахно наполіг, аби додатково "Енеїда" отримала українську озвучку, адже замовляли мультфільм ще при СРСР 1988 року. Звісно, "Союзмультфільм" вимагав, аби Еней і компанія говорили виключно російською.
Те, що Едуард Кирич ще тоді не побоявся намалювати тризуб та ще й синьо-жовтий стяг – так це взагалі революційно.
Працювали над мультфільмом 3 роки. Загалом "Енеїда" – це майже 100 тисяч малюнків. Картина посідає 39 місце найвагоміших стрічок України рейтингу, складеного Центром Довженка.
Дивіться "Україну 30" про 1990-ті роки: відео
Агресія Росії проти Грузії
У 1992 році Росія напала на Грузію. Тактика була така ж як і 20 років потому на Донбасі. Найманці під прикриттям регулярів "ихтамнєтов", агресивна пропаганда місцевого населення. Гібридна війна в її класичному сенсі. Українців теж зачепило.
Поранення на цій війні отримав український журналіст, етнічний грузин Георгій Гонгадзе.
Якби Росія не відмазувалась, що вона не бере участь у війні – все це є блеф,
– запевнив Гонгадзе.
Після того, як 1993 року сепаратисти з росіянами взяли Сухумі, сотні тисяч грузинів кинулись втікати у безпечні регіони. Ті картини, які ви бачили цьогоріч в Афганістані, можна було спостерігати в Грузії майже 30 років тому.
У жовтні 1993 року тисячі грузин, рятуючись від смерті, були затиснуті в горах Кавказу. Вони були без теплого одягу та харчів. Кожного дня гинуло все більше.
Порятунок грузинських біженців
Про порятунок біженців президент Грузії Едуард Шеварнадзе просив у багатьох лідерів держав. Єльцин, звісно, відмовив. Кравчук зголосився допомогти.
Україна відправила 20 вертольотів з літаками. Попри складні умови, вони почали евакуацію. За перший день врятували з гірських районів понад пів тисячі грузинів. Загалом операція тривала з 10 по 14 жовтня.
Гуманітарна місія в Грузію / Фото MIL
За цей час від етнічних чисток врятували понад 7,5 тисяч грузинів. Доставили майже 500 тонн вантажу. Здійснили близько 300 вильотів.
Попри те, що місія була гуманітарною, вертольоти обстрілювали. Команда працювала на межі людських можливостей. Внаслідок війни в Абхазії біженцями стали 250 тисяч грузинів. Ще близько 5 тисяч цивільних та військових загинули чи зникли безвісти.
Самопроголошену республіку Абхазія не визнає цивілізований світ і по нині.
Зверніть увагу Гіперінфляція, цинічна Москва та порятунок грузинів: якою була Україна у 1993 році
Релігійні секти
Початок 90-х років відзначився не лише бідністю. Релігійна свобода, яка прийшла з падінням Союзу, дозволила почати відновлювати багатолику духовність України. Відкривалися закриті храми, починали будувати нові.
Те, що українці після 70 років насаджуваного атеїзму були спраглі Бога, стало зручним для аферистів, які осідлали релігійну тему.
Найвідоміша з тогочасних сект – "Біле Братство". У листопаді адепти ЮСМАЛОС приїхали до Києва в очікуванні свого Апокаліпсису. Однак замість кінця світу зустріли хіба що кінець своєї секти.
Учасники "Білого Братства" / Фото RISU
Правоохоронці розігнали шабаш, а лідерів "Білого Братства" заарештували. Як то кажуть, і не святе місце порожнім не буває.
Сандей Аделаджа
1993 року до Києва з Білорусі приїхав нікому невідомий темношкірий хлопчина з дипломом журналіста. Тільки не зйомкою сюжетів чи написанням статей він прославився. Сандей Аделаджа 1994 року зареєстрував церкву "Посольство боже".
Сандей Аделаджа / Фото "Інформатора"
Пастор стрімко набирав популярність. Його проповіді були успішніші, ніж рок-концерти, а він сам ставав повномасштабною зіркою. Щоб зібрання були ще успішнішими – на проповідях співали популярні на той час зірки. Наприклад, Віктор Павлік.
Варто прочитати Щоб Україна не пручалась: Кремль ще у 1994 році пробував вкрасти Крим
Аделаджа вдавав з себе чи не найкращого друга для американських знаменитостей. Навіть самого Чака Норріса знає.
Крім зірок, до Аделаджі тягнулися політики. Олександр Турчинов та ексміністр юстиції Василь Онопенко були частими гостями на зібраннях "Посольства божого". Та найвідомішим парафіянином став Леонід Черновецький.
Черновецький, Турчинов та Онопенко / Колаж 24 каналу
Про те, чим закінчилась слава Аделаджі та трагічний 1995 рік для Європи – дивіться у програмі.