Для української письменниці Катерини Бабкіної кілька книг на тиждень – це норма. Книгу з рук молода авторка буквально не випускає.
Читайте також: Країна зсередини: фотокнига Ukraїner про невідому Україну
Ще й заохочує інших. У 2015 році разом з колегою Марком Лівіним ініціювали Bookchallenge й обрали ціль: прочитати на двох 400 книг за рік.
Велика кількість людей приєдналися. Поставили собі свої цілі. Наприклад, був хештег #ячитаю50книгзарік. До флешмобу двічі долучилися понад 6 мільйонів українців,
– розповіла Бабкіна.
На зустріч з журналістами 24 каналу письменниця прийшла зі своїми авторськими книгами. Вона переконана, що читання – чудове заспокійливе, допомагає у заторах та чергах.
Письменниця Катерина Бабкіна
Письменниця менше заходить у соцмережі, аби вистачало часу на улюблене заняття й переймається, що це задоволення доступне не для всіх.
За даними Київського міжнародного інституту соціології, українці дійсно мало читають. Там опитали дві тисячі людей й результати шокували.
60% дорослого населення за 2018 рік не прочитали жодної книжки: ні електронної, ні друкованої. Не відвідали жодної книгарні та бібліотеки,
– зазначила Олена Богдан, соціолог.
Аналогічне опитування проводили у Великобританії та США. Там не читають 25% населення.
Дані міжнародних досліджень
Якщо ж у 1970-х роках радянські підлітки читали приблизно 40 книжок за рік, сучасна українська молодь – у рази менше.
У 1990-ті роки в Україні майже не видавали книжок. У людей, які тоді навчалися в школі, немає звички читати. Це – ціле покоління. Їм сьогодні від 25 до 35 років. З ними вже нічого не зробиш,
– пояснив видавець Дмитро Капранов.
На думку ж соціологів, відмова від читання – сигнал того, що рівень життя в країні падає. А там, де низький рівень життя, книгу сприймають як розкіш, на яку треба витрачати і час, і гроші.
Якщо грошей на придбання книги немає, але є бажання читати, потрібно йти до бібліотеки. Адже взяти там книгу, прочитати й повернути її – це зручно.
До речі, начитаних людей бояться диктатори. Наприклад, попередній президент Туркменістану Сапармурат Ніязов закрив усі районні бібліотеки в країні – мовляв, і так ніхто туди не ходить. А це сприяло знищенню свободи слова та формування культу особистості.