Чорна сторінка в історії Львова: 21 рік тому сталася Скнилівська трагедія

Тоді унаслідок авіакатастрофи загинули 77 людей, 28 з них – діти. У роковини Скнилівської трагедії 24 канал розповідає, як і чому це трапилось, інформує про розслідування та відповідальність.

Дивіться також 9 роковини збиття MH17: чому терористи досі не покарані і яким буде початок великого шляху

Історія Скнилівської трагедії

На Скнилівському аеродромі 27 липня 2002 року відбувалось святкування 60-ї річниці створення 14 авіаційного корпусу Військово-Повітряних сил України. У програмі було заплановане авіаційне шоу, на яке зібралось понад 10 тисяч глядачів, здебільшого зі Львова.

Пілоти мали продемонструвати виконання фігур вищого пілотажу – один із демонстраційних польотів здійснював Су-27УБ. Кермували важким високоманевровим винищувачем з бортовим номером 42 того трагічного дня полковники Володимир Топонар та Юрій Єгоров.

Падіння літака на Скнилівському летовищі: дивіться відео

Близько 12:50 літак мав виконати низку складних фігур, проте одну з них винищувач здійснив на критично малій висоті, – намагаючись вирівнятись у горизонтальне положення й уникнути зіткнення із землею, повітряне судно зачепило дерево, потім крилом торкнулось бетонного покриття рульової доріжки, після чого, перевертаючись, зачепило ще декілька літаків, спалахнуло і вибухнуло.

На своєму шляху літак буквально "змітав" десятки глядачів, які перебували на летовищі. Унаслідок авіакатастрофи загинули 77 відвідувачів авіашоу, з них 28 були дітьми, постраждали близько 250 присутніх.

Обидва пілоти, Топонар та Єгоров, при цьому, вижили – вони здійснили катапультування, коли літак торкнувся землі. Близько двох місяців кермувальники винищувача лікувались у військовому шпиталі, оскільки отримали травми хребта.

Літак за кілька секунд до катастрофи / Скриншот з відеосюжету 24 каналу

Розслідування катастрофи

У вересні 2002 року була озвучена перша офіційна версія авіакатастрофи, а саме відхилення від завдання й помилка у пілотуванні Су-27. Розслідування встановило, що Топонар та Єгоров справді були досвідченими пілотами з багаторічним стажем, проте напередодні авіашоу здійснили лише один тренувальний політ, при чому не над летовищем, де відбувалась подія, а на аеродромі в Озерному, що у Житомирській області.

Володимир Топонар, який був першим пілотом літака, до речі, просив дозволу на додаткові тренувальні польоти напередодні авіашоу, втім йому відмовили. У Скнилів 27 липня літак вилетів з того ж Озерного.

До слова, слідчі вивчали прорахунки в організації авіаційного шоу та підготовки до нього, проблеми браку фінансування Військово-повітряних сил та решти нюансів, що могли стати причиною трагедії. Було встановлено, що глядачів розмістили не за попередньо узгодженою схемою.

Фігуранти та засуджені

Спершу у справі фігурувало одразу 12 осіб, чотирьох генералів суд згодом виправдав, зокрема:

• головнокомандувача Військово-повітряних сил, генерал-полковника авіації Віктора Стрельникова;
• командувача 14 авіаційного корпусу, генерал-лейтенанта Сергія Онищенка;
• заступника головнокомандувача ВПСУ з бойової підготовки, генерал-лейтенанта Олександра Волошенка;
• заступника начальника з бойової підготовки, генерал-майора Володимира Алексєєва.

Були визнані винними у недбалій організації шоу і невиконанні завдання, а також були позбавлені волі, зокрема:

• перший пілот Володимир Топонар, засуджений до 14 років за ґратами, вийшов з в'язниці через 11 років після трагедії;
• другий пілот Юрій Єгоров, засуджений до 8 років, вийшов на волю через 2,5 року;
• командувач 14 авіаційного корпусу, генерал-майор Анатолій Третьяков, отримав 6 років тюремного терміну, втім відсидів 5;
• помічник керівника польотів, підполковник Юрій Яцюк – з 5 присуджених років в'язниці відсидів не повних 3;
• начальник служби безпеки польотів 14 авіаційного корпусу Анатолій Лукіних отримав 4 роки умовного терміну.

Зауважимо, що обидва пілоти літака Су-27 винними себе не вважали, вказуючи на невдалу організацію авіашоу та неможливість підготуватися до нього належним чином.

Скнилівська трагедія у цифрах / Інфографіка 24 каналу

Додамо, що після Скнилівської трагедії відбулось чимало кадрових змін серед керівництва української армії. Крім того, родичам загиблих унаслідок авіакатастрофи виплатили від 10 до 100 тисяч гривень грошової компенсації.

Скнилівська трагедія – як це було: дивіться відео

Життя та смерть льотчика-аса Володимира Топонаря

Колишній український військовий льотчик Володимир Топонар, якого називали одним з найкращих у світі, помер в окупованому Росією Криму. Про його смерть українські ЗМІ писали у січні 2023 року.

У ЗМІ ширилися чутки про участь Топонаря у війні проти України на боці Росії. Як пише BBC, колишній керівник тюремної системи України, адвокат Сергій Старенький інформував, що в лютому 2022 року карета швидкої забрала колишнього льотчика з села на Київщині та вивезла до Криму.

В окупованому Криму Топонар начебто долучився до російської авіації, яка здійснювала атаки на Україну. Старенький запевняє, що Топонар тривалий час отримував російську пенсію.

Родичі Топонаря підтвердили журналістам, що він отримував, тому що був прописаний в Криму і після анексії півострова його пенсійна справа залишилася на цій території.

Українські правоохоронці не підтвердили журналістам ВВС News Україна участь Топонаря у війні на боці Росії. Іван Топонар, син льотчика, який продовжив справу батька, спростовував усі звинувачення на адресу батька і назвав їх "маячнею".

Топонар визнав, що в середині лютого 2022 року його батько дійсно виїхав зі своєю другою дружиною до Криму нібито з необхідністю пройти лікування.

У колишнього льотчика виявили рак четвертої стадії, розповів його син. Лікарі у Сімферополі, куди прибув експілот, заявили, що пухлина не операбельна. Топонаря помістили в медичну установу в Керчі.

Стан хворого весь час погіршувався, метастази поширилися на легені. Йому вдалось деякий час протриматися, але коли почали відмовляти нирки, пацієнт помер.

Як каже син пілота, останні місяці його батько був прикутий до ліжка і часто втрачав свідомість.

За словами Івана Топонаря, його батька не стало 21 січня. Його тіло кремували 25 січня, а поховали 28 січня на цвинтарі у Феодосії.